Курси валют

Люди сподіваються, що їх почують.

Тема якості українських доріг – болюче питання, яке вирішити вмить, на жаль, неможливо. Проте є ситуації, про які не змовчати, особливо коли йдеться про фактичну відсутність сполучення до населеного пункту. Як таке може бути, як то кажуть, під самим носом? Розбиралися на місці – в селі Снітівка, що на Летичівщині. Та про все за порядком…

До редакції газети «Подільські вісті» надійшов лист від громадянки Софії Рижкової, яка й проживає у Снітівці. Жінка розповіла про велику проблему, яка стоїть перед жителями, адже вони практично стали її заручниками – до них не доїхати і не дійти через поганий стан дорожнього покриття. Зокрема, вона пише:
“Шановна редакціє газети “Подільські вісті”. Ми – жителі села Снітівка – звертаємося до вас із проханням. Ми живемо між Деражнянським і Летичівським районами, але фактично відрізані від них. Дорога веде з Деражні (10 кілометрів) до нашого села Снітівка і до Летичева від нас – 10 кілометрів.

Жителі села фактично не можуть нікуди добратися, бо нема дороги в нас. Зробили її з Летичева лише до села Ревухи, далі від нього до нашого села дороги нема. З Деражні — до Шпичинець, а ми — нейтральні. Дійшло до того, що немає можливості купити ліків.
...Ми — особливо люди похилого віку — відрізані від світу, цивілізації. Чомусь забули наші можновладці про таких людей, які колись каторжно працювали в колгоспах. Звертаємося із проханням: відремонтуйте дорогу від Шпичинець до Ревухи. Дуже сподіваємося, що ще хоч раз проїдемо нормальною дорогою, як люди, бо відчуваємо себе вже давно жебраками, просячи постійно когось купити ліків чи продуктів.
Дорога редакціє, вибачте, що погано пишу, бо вже практично не бачу. Я надіюся, що ви нам допоможете. В нас є повно піску, каміння, тільки треба, щоб хтось потурбувався і зробив дорогу, бо без сполучення дуже важко жити.   Вже й нема кого просити про допомогу, соромно постійно звертатися до знайомих, сусідів, щоб купили найнеобхідніше.
Ми надіємося, що хтось все-таки нас почує і зробить висновки.
З повагою Софія РИЖКОВА.   с. Снітівка, Летичівщина».
Ми навмисне процитували весь лист повністю, аби читачам передати цю емоційність та тривогу авторки. Бо, погодьтеся, коли немає транспортного сполучення — то жити в таких умовах вкрай складно: найстрашніше в цій ситуації те, що в разі проблеми зі здоров’ям, карета «швидкої» не зможе приїхати вчасно, та чи й взагалі доїде, не кажучи вже про загрозу життю, коли відлік іде на хвилини. Про перевізників мова взагалі не йде через поганий стан дороги. От і опинилося село, як пише Софія Рижкова, між двома (вже колишніми) районами — Деражнянським і Летичівським, і дістатися в жоден бік неможливо. Тому люди просять знайомих, аби вони їм якось передали ліків, продуктів харчування та речі першої необхідності.
Отож, аби побачити проблему, як мовиться, зблизька, ми вирушили в Снітівку. Варто зазначити, що їхали до села зі швидкістю максимум сім кілометрів за годину, здавалося, що полем можна було дійти швидше. Якщо говорити про стан дороги загалом, то найбільшою проблемою був вибитий з дорожнього покриття крупний щебінь, яким фактично й була встелена дорога з Деражнянського напряму до самої Снітівки. Колеса ледь витримували таке навантаження, ще й ями доводилося постійно якось оминати.
Коли заїхали в село, то побачили в центрі натовп людей, які, як виявилося, чекали на приїзд автомобіля з хлібом. Який, до речі, приїздить лише двічі на тиждень (і це шокувало!). На запитання до снітівчан: коли востаннє в їхнє село приїздив автобус, вони почали пригадувати часи ще до початку пандемії. От і справжня невигадана історія з життя села не можна навіть назвати віддаленим. Такі реалії маємо в ХХІ столітті, коли вже Інтернет є навіть у найвіддаленіших населених пунктах. Парадокс у тому, що Інтернет є, а хліба може не бути.
Після побаченого й почутого лист громадянки Рижкової ми направили для розгляду до Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, оскільки вищезгадана автодорога місцевого значення, його було перенаправлено в державне підприємство «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг», звідки отримали відповідь за підписом директора Сергія Дуди:
«На ваше звернення щодо ремонту автодороги загального користування місцевого значення 0231004 «Летичів — Шпичинці» повідомляємо наступне.
Інженером відділу якості, контролю з ремонту, експлуатаційного утримання доріг та штучних споруд ДП «Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг» 9.03.2021 року було проведено обстеження зазначеної у зверненні автодороги та визначено обсяги робіт. При сприятливих погодних умовах філією  «Летичівський райавтодор» ДП «Хмельницький облавтодор» будуть проведені роботи по ремонту дорожнього покриття, штучних споруд, земляного полотна. Також буде встановлено засоби організації дорожнього руху та проведено інші роботи для покращення стану вказаної автодороги».
Що ж, залишається сподіватися, що голос простих людей буде почутий і до них відновиться сполучення після проведення необхідних ремонтних робіт вищезгаданої автодороги. Бо це не розкіш — це кричуща необхідність для нормального життя людей.