Початок цієї історії нагадував підготовку до великого будівництва. Одного чудового дня на правому березі річки Жердь, яка є природним кордоном між Хмельницькою та Тернопільською областями, з’явилися невідомі люди і почали забивати кілки для розмітки ділянок.
— Що б то могло бути? — гадали жителі розташованого неподалік села Лисогірка, які споконвіку випасали на березі корів, коней, кіз і гусей. Тепер їм це заборонили робити. Як з’ясувалося у розмові із землемірами, майже 7 гектарів природної луки несподівано стали чиєюсь власністю.
У Лисогірці люди тримають майже 300 корів. Сюди ж приганяють свою худобу і мешканці сусіднього села Осники.
Селяни занепокоїлися, 74 з них підписали звернення до органів місцевого самоврядування з вимогою розібратися в цій ситуації.
«Землю віддали в руки осіб, які не мають жодного відношення до місцевої громади і навряд чи використовуватимуть її, — каже староста Яна Павлюк. — Переведення ділянок з категорії земель запасу до розряду ОСГ (особистого селянського господарства) відбулося невідомо коли і як.
Де народовладдя?
У нас останнім часом стільки балакано-галакано про пряме народовладдя і розвиток місцевого самоуправліня, що аж голова пухне. А насправді виходить, що з людьми не радяться навіть з елементарних питань, які напряму стосуються їхнього виживання.
Ще один аспект цієї проблеми полягає в тому, що означені ділянки розташовані у заплаві. Старожили згадують, що колись тут вирощували огірки та капусту, але потім екологи сказали: «Зась». Бо річку почало замулювати.
Відповідно до ч.2 ст. 60 Водного кодексу України, для малих річок, струмків і потічків встановлюється прибережна захисна смуга шириною 25 метрів.
А от стаття 60 Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування» встановлює для річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари прибережну захисну смугу 50 метрів. Довжина річки Жердь — 41 кілометр, а загальне плесо — 139 квадратних кілометрів! До того ж, течія часто змінює русло.
Хто дав дозвіл на порушення чинного законодавства? Це питання теж турбує громадян Лисогірки.
Вони зібралися на схід, куди запросили і журналіста «Подільських вістей».
— Тепер буде годі до річки добратися. На заваді стане чиясь приватна власність! — вигукують навперебій люди.
— Якісь невідомі особи в жовтні подали заяви і вже через три місяці отримали землю, — обурюється Ольга Полозова.
Садки, пасовища, береги і ліси
Селяни розглядають роздачу ділянок на березі річки Жердь, як небезпечний прецедент. Вони непокояться, що в такий же самий спосіб довкола роздадуть й інші землі.
— Совість у нас підмінили «баблом». Скоро до того дійде, що огородять межами все, що комусь заманеться, і будемо сидіти вдома, заперті з усіх боків, як у резервації. Фактично вже вся орна земля приватизована. Тепер залишилися ще береги, пасовища, садки і ліси. Якщо і їх роздадуть наліво та направо, то куди нам подітися? — кажуть люди.
З приводу двох останніх позицій, то побоювання місцевих мешканців небезпідставні. Нещодавно в їхній громаді, яка входила до тодішньої Святецької сільради, в авральному порядку роздали 90 гектарів садка. В ньому 1,4 гектара займає дубова посадка. Її тут називають «Джек пот». Орієнтовна вартість такої 3-4 мільйони гривень. Якому везунчику вона дістанеться невідомо, бо ситуація заплутана, документи перебувають у стадії оформлення, а у представників місцевого самоврядування до цього ще не дійшли руки. І це тема для окремого розслідування.
А поки що селян більше турбує розпаювання берега.
Позиція місцевої влади
Їхню скаргу місцевий староста Яна Павлюк переадресувала на ім’я голови Теофіпольської ОТГ Михайла Тененева. Він вивчив ситуацію і прокоментував її таким чином:
— Згідно із загальнодоступними даними публічної кадастрової карти та наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, нам вдалося з’ясувати: дві з означених земельних ділянок на березі річки Жердь отримали у власність громадяни Я. Р. Григориченко та О. І. Мазур.
На наш погляд, було би доцільно їх передати у комунальну власність громади, що зняло би всі питання і розв’язало конфлікт. (З такою постановкою питання згідні і самі селяни Лисогірки, — Прим. автора.) Однак прийняття законів, якими передбачено передання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями, гальмується у Верховній Раді.
Тому Держгеокадастр частково, а можливо «вибірково», передає в комунальну власність громад землі державної власності.
В даному випадку розпорядження вказаними у зверненні земельними ділянками здійснювалося Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Виникає питання — чи дані розпорядження землями відбувалися з дотриманням законодавства України? У зв’язку із цим я направив відповідні запити про надання інформації та підтверджуючих документів до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, з проханням передати у комунальну власність ділянку, що залишилася в державній власності, а також направив відповідний лист до Волочиської окружної прокуратури щодо перевірки факту законності передання-отримання у власність зазначених земельних ділянок.
Чекаємо відповіді і прийняття змін у законодавство».
Саботаж чи зловживання?
Цілком очевидно, що ситуація із передачею чиновниками пасовища у Лисогірці суперечить заяві Президента України Володимира Зеленського, яку він зробив у жовтні минулого року.
Під час участі в Національному земельному форумі в межах робочої поїздки на Чернігівщину він підписав Указ
№ 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин». Документ передбачає передачу земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.
Президент України заявив: «Ми повертаємо землі людям. З центру — на місця. Це логічно й справедливо. Важливо, що закон забороняє продаж земель комунальної власності. І це — гарантія, що наступні покоління українців залишатимуться господарями своєї землі»,
Дерибан прибережної смуги у Лисогірці почався саме після цього, що можна розглядати, як виклик і саботаж. А можливо, і зловживання.
Нещодавно громадськість схвилювало повідомлення такого змісту: «Кіберфахівці Служби безпеки України викрили протиправний механізм відчуження сільськогосподарських земель державної власності. Оборудку організували посадовці регіональних підрозділів Держгеокадастру під «прикриттям» центрального керівництва… Корупційний механізм функціонував через прогалини в роботі Націо-нальної кадастрової системи та системи електронного документообігу «Докпроф», яку використовують у багатьох органах влади». Ось так!
Будемо чекати результатів розслідування та офіційних відповідей.
Gismeteo 
