Курси валют

На початку березня вирушив разом з батьками півторарічний Макар Українець до Мазовецького воєводства, що за 70 кілометрів від Варшави. Там вже 9 років сумлінно трудиться в саду і на плодоягідній плантації у польського фермера його тато Роман. А Микола Українець, дідусь Макарчика, більше десяти років працює на електрокарі вантажником на ринку польської столиці.

Мама ж Юлія Бець років шість тому навчалася у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя. Але, щоб не обтяжувати батьків Олексія і Людмилу з села В’язовець, що на Білогірщині, поїхала на заробітки до Польщі, тобто практикувати менеджмент на пральному комбінаті. Правда, при 12-годинному робочому дні, з алергією і 30-хвилинною перервою на обід. І то добре, бо в нас стільки грошей і близько не заробиш.
Такі поїздки Юлія здійснила ще двічі. Опісля завершила навчання у виші і отримала звання магістра. Там, на чужині, зустріла хлопця Романа з сусідньої Грибови, що на Лановеччині. І молодята згодом побралися. На весілля разом із рідними, близькими та друзями приїхав з Польщі фермер Гжесік Маяк, якому дуже сподобалися українські звичаї, урочистості створення сім’ї. Особливо гість із сусідньої країни був вражений величним короваєм із ружами і колоссями, який спекла Раїса Леонідівна, неперевершена майстриня з Колибані, що на Прибужжі, бо її послугами у виготовленні весільного атрибуту користуються в столиці, і навіть відправляла хлібний витвір, аж до індійського Бомбею.
Після народження хлопчика, якого назвали Макаром на хрестини до Грибови прибув також Романів роботодавець і друг Гжесік, який згодом запропонував молодій сім’ї за помірну плату тимчасове житло, бо роботою Романа він задоволений. Адже той є правою рукою кмітливого фермера у вирошуванні плодів та ягід, їх збиранні, зберіганні, а також доставці до торгових центрів за договорами та встановленим графіком.
Радо зустріли молоду сім’ю на хуторі Маяка. І господар та Романові колеги принесли гостинці для Макарчика. Дідусь Микола придбав їм продукти і виділив фінансову допомогу. А для переїзду до Польщі дідусь Альоша дав власний автомобіль.
Свої знання й досвід роботи з дружними поляками, незабаром застосує і моя племінниця Юлія.
Незважаючи на жорсткі пандемічні карантини, молода сім’я змушена мігрувати до сусідньої Польщі. Це один з епізодів, як виходять із безробіття. Прикро, але армія знедолених та безробітни нині зростає.
А по країні їх таких лише зареєстрованих майже 1,5 мільйона чоловік. Тому люди змушені шукати роботу, виїжджаючи у далеке і близьке зарубіжжя. Наш регіон у цьому не виняток, бо більше десятка тисяч людей виїхало до Італії, Польщі, Португалії, Німеччини, Росії, Словаччини, Чехії та інших країн. Серед них будівельники, учителі, лікарі, медсестри та інші за професіями, молодь, пенсіонери тощо. Понад шість років здобував авторитет на будовах у Польщі мій зять Костянтин, за яким часто скучає моя внучка Настуся, а також за бабусею Тамарою, що три роки вахтово із сестрою Олею заробляють нелегкі пеньонзи.
З Теофіпольщини там — племінниця моєї дружини Валентина з чоловіком Ігорем Гурніцьким, а поряд у Варшаві навчається їхня дочка Яна. .По скайпу з ними розмовляють батьки Неля і Петро Таранчуки. Вони у смаргфонному режимі також тішаться внучкою Вікторією і правнуком Даньком, які мешкають у Баварії.
Олексій і бабуся Люся з В’язівця теж у такий спосіб спілкуються зі своїми дітьми та онучком Макарчиком.
У далекій Італії на острові Сардинія непосильно трудяться: сестра дружини Ольга з подругами, яких з Теофіполя більше сотні, а також мої однокурсниці з Буковини Антоніна Черновська та Лідія Єремійчук. Багато наших краян несуть нелегку ношу на чужині. Всього їх поїхало з України, як твердять, понад шість мільйонів. Вони одночасно щороку ввозять додому зароблені кошти, на противагу нашим «офшорникам», які дуже «люблять» Україну і, навпаки, вивозять крадені капітали, а рядових смертних потішили безвізовим режимом.
Поступово в наше життя входить правило відзначати тих, хто відбув на заробітки за кордон. Це стало звичаєм і для моєї сім’ї.
Р. S. На превеликий жаль, коли готувався матеріал до друку, на 56 році життя 2 квітня, напередодні римо-католицького свята Воскресіння Христового, передчасно помер (ймовірно не по волі Божій покинув цей світ) у Варшаві Микола Українець, трудолюб, щирий і добрий чоловік. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та землякам.