Якщо ви скучили за екстримом, якщо хочете полоскотати свої нерви, якщо прагнете відчуттів, від яких холоне кров — підкажемо місце, де все це стає реальним. Не за горами-долами, не за тридев’ятими землями, а, вважайте, поряд, на Віньковеччині. Та ще й у таких прославлених місцях, де вабить аромат зіньківської ковбаси, хліба «на черені», де дихає історія, сповнена легендами.
Правда, щоб мрії доторкнутися чи пізнати ці місцеві принади збулися, треба пройти, а правильніше — проїхати — через три кола пекла. Саме такі враження з’являються, коли, перетнувши межу з надписом Віньковецький район (до речі, варто вже й змінити застарілі вказівники), ви наближаєтеся до екстримальних випробувань дорогою. Круті й звивисті спуски в напрямку до села Адамівка, перед Зіньковим, здавна позначені знаком «Аварійно-небезпечна ділянка». Та нині вона, і не лише вона, не просто небезпечна, а таїть реальну загрозу для життя водіїв і пасажирів. Бо ж страшні горби на дорозі в поєднанні з вибоїнами — це «гримуча» суміш, після якої згадуєш і всіх святих, і найнецензурнішу лайку.
Високі горби посеред дороги — ще те випробуваннячко для низьких авто. Не зоглянешся, як «зчешеш живота», особливо, коли порівняєшся із зустрічним транспортом, ділиться враженнями Іван Грицюк — водій Ауді.
— Невже не вистачає глузду бодай зрізати ці горби, якщо вже не хочуть займатися ремонтом?! — каже він, не приховуючи злості. — Ось зачепився за лежачого «верблюда», а перед тим втрапив у яму, бо не було як обминути її. Маю тепер мороку... А якщо, не приведи Господи через це станеться серйозна аварія, то винні будуть водії. А ті, які дороги не ремонтують, виходить, ні при чому! — обурюється водій.
Зрозуміло, що небезпечні ділянки, які поміж собою водії називають «тещиним язиком», «американськими гірками» і тому подібним, особливо потребують уваги відповідних служб, тих, хто зобов’язаний нести відповідальність за належний стан шляхів, за те, щоб ми всі не потерпали від дорожніх неприємних сюрпризів.
На щастя, ведеться ремонт міжнародних, між-
обласних трас, що пролягають Хмельниччиною. Їдеш ними — і душа радіє, бо ж відчуваєш себе людиною. А що ж буде зі шляхами-«апендиксами», які звертають із траси та з року в рік руйнуються все більше і більше? Не лише руйнуються, а й створюють все загрозливішу небезпеку для життя кожного, хто трясеться ямами і «зависає» на дорожніх горбах.
Допоки ж цю ситуацію не помічатимуть керівники, чиновники? Може, прокатаємо їх цими дорогами? Та так, щоб шляховий екстрим відчули на повну!
Gismeteo 
