«Певно, ми ще ніколи не переживали таких важких часів», — з сумом констатував Іван Дунець, відкриваючи спільне засідання Спілки промисловців і підприємців та Об’єднання організацій роботодавців Хмельниччини. До речі, це перше після тривалої перерви зібрання промислової та ділової еліти краю, приводом для якого стали дві, якщо узагальнено, причини — біда у реальному секторі економіки та ще страшніша, що переросла у криваве протистояння на сході нашої країни. І, судячи з того, скільки часу приділили як першому, так і другому питанням керівники провідних підприємств області, переймаються проблемами очолюваних ними колективів не менше, аніж долею тих, хто воює під кулями. Та про все по порядку.
Знову промисловість на задвірках?
Годі казати, якого важкого удару зазнала вітчизняна промисловість, в тому числі й найпотужніші виробники Хмельниччини, від закриття російського ринку збуту. Про відвоювання ж місця на європейському говорити ще дуже зарано — комусь для цього потрібні роки, а хтось взагалі не зможе досягти такого рівня конкуренції. До того ж і внутрішнє споживання географічно звузилося на три регіони — Крим, що вже де-факто не український, та Донеччину і Луганську область, де більшість підприємств змушені припинити роботу через практично військовий стан.
Та це лише одна з проблем, що звалилися на економіку. Наступна — повний застій з прийняттям украй необхідних законів. Усе, що було напрацьовано впродовж останнього часу, намертво залягло у парламенті ще з грудня минулого року.
Відтак ніхто не переймається ані захмарними ставками на банківські кредити, ані відшкодуванням експортного податку на додану вартість, ані непомірним навантаженням на фонд оплати праці, підготовкою робітничих кадрів, несправедливим зобов’язанням підприємств компенсувати пільгові пенсії, надто високою орендою землі... Словом — усім тим, що затягує зашморг на шиї нашої промисловості, яка й так задихається від стрімкого здорожчання енергоносіїв та інших, не сприятливих для розвитку передумов.
— Вирішення найболючіших для виробничників питань ми добивалися, залучаючи і всі можливі важелі СПП, роками, — не без гіркоти в голосі мовив очільник спілчан пан Дунець. — Тепер же доводиться усе починати практично з нуля. І стосунки з владою, зокрема і місцевою, заново вибудовувати.
А у владі, чого гріха таїти, чимало «свіжих» політиків, котрі не надто й розуміються на промисловій тематиці, не знають, чим зарадити підприємствам.
Навряд чи й від нинішніх народних депутатів дочекаємося якихось рішень, бо всі вони вже налаштовані на розпуск Верховної Ради та нові вибори, прозвучали думки.
Тому й резюмували присутні у залі, досвідчені та навчені гірким досвідом виживання представники практично усіх галузей господарства Хмельниччини —
Гуртуймося й рятуймося самі
Як за таких обставин усе ж вдалося зберегти основний виробничий майданчик їхнього підприємства, взявся розповісти генеральний директор Публічного акціонерного товариства «Кам’янець-Подільський завод «Електрон» Святослав Бадик. Правонаступник колишнього «Електроприладу», заснованого ще у 1968 році, завод попервах працював на військову промисловість, затим спеціалізувався на виготовленні медичного та енергозберігаючого обладнання. Останнє замовлення від профільного міністерства мало бути на суму у майже 140 мільйонів гривень, але у бюджеті держави не знайшлося таких коштів, і заводчани залишилися без роботи.
Та все ж це підприємство отримало шанс на відродження. З вересня минулого року завод викупив новий інвестор, котрий працює в аграрному бізнесі, а відтак тут можна буде налагодити виробництво обладнання для свино- чи молочних ферм, сільськогосподарської техніки. Адже на підприємстві сформовано повний цикл технологічних операцій. А саме: каркасно-штампувальне виробництво, литво пластмас, механічний цех, термічна обробка, фарбування, монтаж, регулювання і складання виробів. Є інструментальна підготовка, розробку і супроводження здійснює власна конструкторсько-технологічна служба.
— І потужності заводу неабиякі, — продовжує розповідь директор. — Щонайменше двадцять тисяч квадратних метрів виробничих площ ми маємо намір задіяти вже найближчим часом. Якщо вдасться, то півтори тисячі кам’янчан будуть працевлаштовані на новостворені робочі місця. На 20 мільйонів гривень випускатимуть продукції щомісяця. А попит на таке обладнання у тій же Європі величезний. Китай не встигає його виготовляти і навіть готовий з нами поділитися частиною замовлень...
Дай Боже, як мовиться, щоб ці плани стали реальністю. І щоб їм не завадила ота друга біда. Сумнозвісні події на так званому східному фронті змусили усіх без винятку виробничників Хмельниччини також перелаштувати свою роботу під гасло
Допомогти українській армії!
Крупні підприємства вже надали і продовжують надавати підтримку на мільйони гривень, менші — вносять свою скромнішу лепту. Одні закуповують форму, взуття та засоби захисту для наших вояків, інші ремонтують військову техніку, підсобляють пальним, виконують спеціальні замовлення. Одноголосно спілчани та роботодавці краю підтримали рішення свого керівництва, котре дало згоду на те, аби СПП стала однією із засновників благодійної організації «Хмельницький фонд захисту Вітчизни». Не викликала жодних заперечень ініціатива перерахувати фонду від кожного підприємства та кожної організації суму у розмірі сто гривень, помножену на кількість працюючих. Звісно, допомогу цю можна надати й у вигляді бронежилетів, шоломів чи іншого найнеобхіднішого українським бійцям на передовій. Так, до речі, радила діяти одна з директорів. «Дивіться добре, — наголосила вона, — щоб вас не ошукали. Так, як це спробували зробити зі мною». І повідала, як їм, за кошти їхнього ж підприємства, ледь не «впарили» неякісні бронежилети, до того ж, за завищеною ціною. І дуже прикро, цю наполегливу рекомендацію закупити «непотріб» озвучив не простий дядько з вулиці, а чиновник одного з державних відомств. На превеликий жаль, знаходяться мерзотники, які не гребують заробляти навіть на війні, на смертях співвітчизників!
...Незвично довго тривало засідання цього разу. Адже у промисловців та роботодавців краю накопичилося чимало питань. Відповіді на деякі вони змогли отримати вже в залі від першого заступника начальника головного управління Міндоходів у області Володимира Михайлюка та директора обласного центру зайнятості Сергія Черешні, котрі розповіли ще й про новації, пов’язані з податками та зі вступом у дію закону «Про зайнятість населення». Щодо вирішення решти постановили звернутися до уряду, обласної адміністрації, Українського союзу промисловців і підприємців та Федерації роботодавців України. Маючи надію, що там голос їхньої потужної виробничої та ділової спільноти Хмельниччини не проігнорують.
Gismeteo 
