Готуючи цю статтю, сплив у пам’яті вже далекий листопад 2008 року. Працюючи тоді у міськрайонній газеті, мав честь висвітлювати на той час важливу для Кам’янеччини подію — запалення символічного газового факела в селі Княжпіль. Чи не всі жителі цього напрочуд мальовничого населеного пункту того святкового дня, зібралися на урочистості на центральній площі біля сільського Будинку культури. Були вітальні промови обласного і районного керівництва, подяка тим, хто доклав чимало зусиль для реалізації, здавалося б, нездійсненної мрії сільчан, відповідні нагороди та подарунки. Окремі слова уваги адресувалися завідувачу місцевої амбулаторії лікареві від Бога Василеві Яковенку, який очолював на той час кооператив із газифікації села. А ще — святковий стіл, щедро накритий шанованою у Княжполі жінкою Зінаїдою Карпівною (на жаль, прізвища не пам’ятаю).
Була на тому церемоніалі присутня ще одна пані Зіна, а точніше, Зінаїда Василівна Поліховська, теж ветеран колгоспу, відома в районі майстер лозоплетіння, лауреат багатьох мистецьких конкурсів. Як не жилося тоді сутужно одинокій 64-річній пенсіонерці, але якось «стягнулася» майже на десять тисяч гривень, підключилася до газової труби, в невеликій, ще не зовсім закінченій новозбудованій хаті, встановила для опалення газовий конвектор, плиту.
Адже мріяла, як і десятки її односельців, хоч на старості років мати в домі тепло і затишок без попелу, диму й сажі.
Дякувати Богу, тоді сини Ігор і Анатолій порадили матері зберегти й стареньку, споруджену ще в повоєнний час, хату із низькою стелею та маленькими вікнами, але економною на паливо грубкою. Мовляв, мало що може бути з тим газом, а грубка завжди порятує. Як мовиться, хлопці наче у воду дивилися. За нинішніми цінами на те голубе паливо, вже й не пам’ятає старенька, коли останній раз включала конвектора.
Якось, приїхавши у справах до Княжполя, зустрівся з Зінаїдою Василівною і побачив її в зажурі. Запитав, як здоров’я, справи в цілому. «Здоров’я геть здало, – відповіла мені, – тож Толя змушений полишити роботу в місті, аби мене доглядати. Ось так і капаримо вдвох на мою мінімальну пенсію. А ще з острахом зиму очікую. Як і газ, дрова вже на вагу золота, ціни захмарні – 8-12 тисяч гривень коштує машина палива. Якби ж то не витрати пенсії на ліки… Добре, що сусідка Ганна Михайлівна Киндилевич (у неї в селі дача), сказала, що Толик може там зрізати на паливо стару черешню. У своєму саду давно «санітарну» рубку зробили…»
Як кажуть, дожилися. Щоб ото старенькі, які все життя «горбатіли» на колгоспних полях, зі світанку до вечора на фермах чи тракторних станах, отримуючи мінімальну пенсію, швидше подачку від держави, позалишавшись сьогодні наодинці у селі, діти ж бо не з доброго життя стали заробітчанами в поляків чи італійців, не знали як їм зиму пережити.
І подібні проблеми не лише в моєї знайомої. Вже згаданий Василь Яковенко, який наразі працює сімейним лікарем і є депутатом Слобідко-Кульчієвецької ОТГ, розповідає, що 13 років тому майже дві сотні княжпільчан, переважна більшість, газифікували свої домогосподарства. І опалювали їх газом. Нині така розкіш далеко не всім по кишені, лише обраним, із великими прибутками. Тож багато односельців «перепросили» свої грубки й знову перейшли на опалення дровами, про вугілля чи торф’яний брикет і мову ніхто не веде.
Скажімо, 25-кілограмовий мішок брикету (у більшості так його наразі фасують) в середньому коштує 130 гривень.
Переконаний, що багато з наших читачів пам’ятають ті часи, коли подібне паливо возили по селах машинами попід ворота і кожен сільчанин мав можливість купити його без проблем, а відтак грітися цілу зиму під гарячою грубкою. Скраплений газ, який використовували для приготування їжі, також доставляли в село чи не щотижня по 7 карбованців за балон. Власне, й сьогодні природний газ, у чию оселю він підведений, теж споживають лиш для таких потреб, але не для опалення. Молоді сім’ї, взагалі у кого є більш-менш така можливість, купують твердопаливні котли, які в середньому коштують 20-25 тисяч гривень. Тож опалення дровами обходиться майже удвічі дешевше, ніж газом. Ось і сам лікар уже три роки користується таким агрегатом на твердому паливі.
Днями спілкувався з родичем із села Збруч, що теж на Кам’янеччині, Василем Ковальчуком. Він рівно десять років тому очолив кооператив з газифікації рідного села. Тоді 96 його земляків отримали довгоочікуване голубе паливо, кожен виклавши немало-небагато, а понад 5 тисяч гривень лиш за підведення труби до подвір’я. Й у перші роки могли собі дозволити застосовувати газ для опалення, та й субсидій вистачало на покриття витрат. Нині ж, за словами Василя Антоновича, в основному рідко хто із збручанців користується таким благом. Не кожного гаманець це дозволяє. Й наводить такий приклад: особисто йому для того, аби більш-менш опалити свій, повністю утеплений, з євроремонтом, будинок, на добу взимку потрібно в середньому 15 кубів газу. Й прості арифметичні дії показують, що аби в оселі було тепло та затишно, за місяць треба викласти при поки-що нинішній ціні 8 гривень за куб, понад 3600 гривень. Щоправда, ніяк не можуть люди усвідомити і зрозуміти, чому їм доводиться ще щомісяця платити за транспортування газу по куплених ними ж трубах? Була надія, що нова влада відмінить це безглуздя, але…
Знову ж таки, навіть маючи 3-4 тисячі гривень субсидії на весь опалювальний сезон, а він триває практично півроку, не кожен сільський мешканець може, а це здебільшого сьогодні пенсіонери, дозволити собі обігрівати свої помешкання дорогим газом. Хоча які там помешкання? Чимало, особливо одиноких чи навіть не зовсім, переходять зимувати у маленькі літні кухні, у кого таких немає – намагаються опалювати лише одну маленьку кімнатку, яка слугує їм за спальню, і за вітальню. І то дровами, попит і ціна на які з кожним роком зростають. Переглянув місцеві газети – оголошень про реалізацію твердого палива на будь-який смак і гаманець – хоч відбавляй.
Як розповів головний лісничий ДП «Кам’янець-Подільське лісове господарство» Олександр Шевчук, з настанням осінніх холодів набагато збільшилась і кількість бажаючих придбати в лісгоспі дрова – хто для твердопаливних котлів, хто для грубок. У день буває понад півсотні виписок. Як правило, на домогосподарство купують 6-8 складометрів. Ціна – наразі складометр дров твердої породи коштує 403 гривні. Звичайно, це недешево, але на ринку вартість паливних матеріалів набагато більша.
Безумовно, дієвою альтернативою газу може бути електрика, яка є найбільш ефективною і зручною в експлуатації. Вона поєднує в собі вигоди всіх інших енергоносіїв, проте… володіючи при цьому «незначним» мінусом – високою ціною.
…Зима – важкий період для багатьох, а для селян – особливо. І для декого з них тепло в люті морози – це розкіш. Але хочеться надіятися, що і холодну дощову осінь, і стужну зиму вони мужньо переживуть. Не вперше їм доводиться стикатися з подібними проблемами. Аби лише Всевишній дав здоров’я, а держава, кожен чиновник, кожен керівник малого чи великого підприємства щоб хоч трішки підставляли їм плече, не залишали в скрутну годину наодинці з цими проблемами…
Gismeteo 
