Поки одні ламають голови, як впоратися зі стихійними звалищами побутових відходів, інші ж – просто ламають все на своєму шляху. Бо, мабуть, сформувалася така ментальна звичка в деяких українців.
Для жителів одного з сіл Чорноострівської територіальної громади той зимовий ранок приніс справжнє здивування: не встигли ще звикнути до новооблаштованих критих майданчиків з баками для сміття, як вандали зняли частину залізної решітки. Та потім і того їм виявилося замало, невдовзі один бак якимось дивним чином опинився за кілька десятків метрів від решти. Як казали місцеві: «Не дотягнули, мабуть, сил забракло».
Небайдужі жителі, зробивши світлини з місця ганебної події, повідомили про інцидент в селищну раду. Мовляв, краще взагалі забрати решту баків, бо, напевно, їм залишилося бути за поламаною огорожею недовго. Тож тепер це місце виглядає просто жахливо, сміття, яке, до речі, люди продовжують викидати на майданчик, розтягують собаки, та й вітер теж знає добре свою справу… Словом, люди стали заручниками нахабних злодіїв.
На питанні моралі зупинятися не варто, бо і так все зрозуміло. Треба наголосити, що поки ми лише вчимося звикати до слова «благоустрій», то інші вже впевненими кроками йдуть попереду інших.
Звичайно, проблема стихійних сміттєвих звалищ в Україні стоїть дуже гостро, сотні мільйонів тонн щороку вкривають полігони по всіх регіонах. За даними дослідників, понад 60 відсотків із загальної кількості сміття становлять саме органічні відходи. Справді, захоронення органіки на звалищах завдає серйозної шкоди довкіллю, адже при її розкладанні утворюється парниковий газ метан, який спричиняє потім загоряння на смітниках. Тому деякі територіальні громади з сусідніх областей, які є першопрохідцями у розв’язанні проблем із сміттям, вже давно не лише ліквідували стихійні звалища, а й створили сортувальні лінії для сміття і навіть трохи на ньому заробляють для своїх потреб. Однак до сортування, переробки декому ще дуже далеко. Бо деякі люди, на жаль, не навчилися навіть цивілізовано користуватися спеціально відведеними місцями для сміття.
Та давайте поговоримо про досвід кращих. Так, наприклад, у Мереф’янській громаді на Харківщині вирішили зменшити обсяги сміття і, відповідно, шкоду довкіллю за допомогою компостування органічних відходів. Отож концепція щодо їх зменшення в основному полягає в тому, щоб відділяти вторсировину, яка потім йде на переробку. Це, зокрема, пластик, скло, папір та метал. Тепер тут повернули ракурс в бік саме органічних відходів. У громаді, за їхніми дослідженнями, за рік утворюється близько 60 тисяч кубічних метрів сміття. Відповідно, органічних відходів там майже 30 тисяч кубічних метрів. І найлегший спосіб переробки органіки – це компостування. Проте, як привчити до цього жителів, особливо приватного сектору? Тут пішли спершу шляхом опитування, а потім вибрали п’ять видів компостування органічних відходів, давши можливість жителям громади обрати для себе найбільш оптимальний.
А от у Шумській громаді на Тернопільщині всього за кілька років майже повністю налагодили збирання та сортування сміття. Відсортоване сміття продають, а побутові відходи від будинків централізовано вивозять на смітник. У громаді придбали 2145 індивідуальних контейнерів для житлового сектору, 26 контейнерних майданчиків і 78 контейнерів для роздільного збирання твердих побутових відходів.
«Роздільне збирання» спершу запровадили тільки в місті Шумську, встановивши два контейнери для пластику та скла, які стояли під відкритим небом. Тоді сміття місцеві жителі спалювали або ж вивозили на несанкціоновані звалища.
Робоча група проєкту визначила сильні і слабкі сторони послуги, обрала стратегічні цілі та запропонувала понад 25 розробок. Усі напрацювання стали основою детального плану вдосконалення послуги поводження з твердими побутовими відходами.
Тепер з домогосподарств їх вивозять на полігон твердих побутових відходів. Отож усе відсортоване сміття із контейнерних майданчиків громада продає.
Наприклад, пластик і папір пресують та відправляють у Дубно. А скло скуповують місцеві підприємці, вони його переробляють.
Відрадно, що і на Хмельниччині є громади-передовики, які вже давно максимально ефективно розв’язали проблему зі сміттям. Так, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді, на чолі з головою Веліною Заяць, в одній із перших в Україні збудували сортувальну лінію для сміття.
Колись на її території було два паспортизованих сміттєзвалища, а в кожному населеному пункті – не менше одного стихійного. Разом налічувалося до п’ятдесяти смітників.
Прикладом для дунаївчан, який мотивував збудувати сортувальну лінію для сміття, була Золочівська ТГ (на Львівщині), яка вже мала таку, розробивши свій проєкт.
Одночасно думали, як зменшити кількість відходів на сміттєзвалищах. Вирішили, що треба централізовано вивозити сміття із сіл.
Наразі ж у громаді більшість жителів уклали договори вивезення сміття.
Також у громаді навчилися сортувати сміття – на території Дунаєвець обладнали сучасні сортувальні майданчики.
До речі, тут не було в пріоритеті заробляння на смітті, а прибрати територію громади.
Варто наголосити, що загалом в Україні кожен житель щороку продукує в середньому до 300 кілограмів сміття і майже все воно опиняється на полігонах та несанкціонованих сміттєзвалищах. А ті – давно не секрет, перевантажені, отруюють ґрунт, атмосферу та ґрунтові води. Тож потрібно пам’ятати про це щоразу, коли виносите пакет зі сміттям зі своєї оселі.
Ясна річ, звичка сортувати сміття неодмінно принесе чимало користі для всіх. Однак насамперед треба позбутися дикунського ставлення до громадського майна, до якого вандали й злодії не доклали нічого, проте «майстри» трощити чи красти його. Бо люди через це почнуть обростати стихійними сміттєзвалищами. А куди ж їм викидати сміття, якщо баки крадуть? Вихід же має бути?
Gismeteo 
