Курси валют

Щоб справедливість відновити, треба відеокамеру на городі встановити?

Лист, що надійшов до редакції від нашої багаторічної читачки Тетяни Снігур із Ружичанки, сповнений болю і надії на допомогу: «Прошу вашої допомоги, оскільки від поліції її не дочекалася. Річ у тім, що через моє обійстя, ділячи його навпіл, протікає річка, шириною метр. Погодні умови річку загрозливою не роблять, а от від ставків, у яких спускають воду, шкода чимала. 20 липня 2021 року почала дуже інтенсивно поступати брудна вода з маленькою рибою. Уже 25-26 липня річка вийшла з берегів, залила третину городу і весь сінокіс. Прибуваючи почасово, залила майже половину території. Я викликала дільничного. Він приїхав зі старостою, подивився й сказав, хоч плач, а ніхто не відшкодує. Щоправда, за пів години приїхав орендар ставка, з якого спускали воду. Запевнив, що він — порядна людина, завдані збитки відшкодує. За деякий час вода перестала поступати (вона сходила майже тиждень). Наступного дня він приїхав. Пофотографував завдані збитки, пообіцявши в кінці серпня розрахуватися.

Обіцяна допомога далі слів не пішла: коли я зателефонувала, в кінці серпня, орендар сказав, що передав ставок іншому власнику й платити не буде. Я звернулася до дільничного, аби дав мені матеріали справи. Він сказав звернутися до суду, що я і зробила. На це пішло ще два місяці. На чотири судові засідання орендар не з’явився. Суд виніс рішення звернутися до другої інстанції… Звернулася, але ніяких слідчих дій не було. Слідчий затягував час: викликав мене, в коридорі в поліції допитав, прочитав, що в нього записано, сказав, що орендар визнав, що затопив і збирається відшкодувати збитки. Але на цьому драма не скінчилася. Коли я звернулася за документом, з’ясувалося, що справу закрито, а я — ніхто і звати мене ніяк: ніякої шкоди мені ніхто не завдавав, на городі не було камери відеоспостереження (!), і ніхто нічого не доведе! Мене на старості років залишили без огородини. Все погоріло, пропало. Я три місяці важко працювала і залишилася без нічого…».
Разом з листом Тетяна Дмитрівна надіслала до редакції й копії наявних у неї документів, у тому числі відповідей правоохоронців, постанов та ухвал. Зокрема, у відповіді слідчого йдеться, що оскільки «в даному випадку відсутні ознаки кримінального правопорушення, а мають місце цивільно-правові відносини, які вирішуються в судовому порядку шляхом приватного звернення, рекомендуємо Вам звернутися до суду…». Що Тетяна Дмитрівна й зробила! «…Висновок уповноваженої особи Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, — читаємо в ухвалі слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року, — про те, що ознаки кримінального правопорушення відсутні у зв’язку із тим, що сума завданої шкоди є недостатньою для порушення кримінального провадження (для відкриття кримінального провадження вона має перевищувати 210 тисяч гривень — авт.), є передчасними, оскільки будь-яких заходів для встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вжито не було…», тож постанова: «Скаргу Снігур Тетяни Дмитрівни на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань задовольнити...». Отже, до єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі поданої Снігур Т. заяви від 26.07.2021 внесли. У постанові ж про закриття кримінального провадження від 27.11.2021 року, підписаного слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, йдеться: «…Встановлено, що в місці вчинення кримінального правопорушення камери відеоспостереження відсутні, що й унеможливлює встановлення обставин злочину та взагалі наявності події кримінального правопорушення. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості щодо збитків, спричинених внаслідок спуску води…».
То що, читачці заздалегідь треба було встановити на городі відео-камеру? Чи як бути у даній ситуації? За допомогою ми традиційно звернулися до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Хмельницькій області. «Належним способом захисту прав дописувачки буде звернення до суду в порядку цивільного судочинства, — констатує юрист Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген БОНДАР. — Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте для початку необхідно спробувати врегулювати спір у досудовому порядку, як цього вимагає законодавство. Для цього потрібно надіслати на адресу особи, що здійснила підтоплення, рекомендованим поштовим відправленням листа, в якому коротко описати ситуацію, завдані збитки та поставити вимогу щодо їх відшкодування. Про прийняте рішення просіть повідомити письмово у вказаний термін. Наголошу, що адресатом звернення і подальшим відповідачем у справі буде підприємець, що користувався водоймою під час заподіяння шкоди, а не новий власник чи користувач.
Якщо ж таким шляхом владнати спір не вдасться, єдиним способом вирішення ситуації буде звернення до суду. У позовній заяві необхідно викласти обставини справи та докази, на яких ґрунтуються твердження позивачки. Це, до прикладу, можуть бути акти обстеження земельної ділянки, складені органами місцевого самоврядування, протоколи про адміністративне правопорушення тощо. Додатковими доказами можуть виступити покази свідків, зокрема посадових осіб.
Важливим аспектом у цій справі є також визначення розміру шкоди, адже саме від нього залежить розмір грошової компенсації, яку позивачка проситиме стягнути з відповідача. Визначений він може бути експертною оцінкою. Існує також практика, коли сума відшкодування вираховувалася відповідно до площі підтоплення, ринкової вартості городини та її середньої урожайності у цій місцевості. Додатково можна заявити вимогу про стягнення моральної шкоди, якщо для цього будуть підстави. Відповідна справа розглядатиметься за місцем проживання відповідача, а за подачу позову позивачці необхідно сплатити судовий збір відповідно до вимог закону.
Щодо попередніх звернень читачки до органів Національної поліції про відкриття кримінального провадження, то ознак кримінального правопорушення вказані діяння, найімовірніше, справді не містять. Розділ VII (Кримінальні правопорушення проти довкілля) Кримінального кодексу України містить статті 239 («Забруднення або псування земель») та 242 («Порушення правил охорони вод»). Проте вони, як і більшість подібних статей цього розділу, вимагають настання відповідних, зокрема, тяжких наслідків для притягнення осіб до відповідальності, таких, як загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу, створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля. Щодо положень статті 194 Кримінального кодексу України («Умисне знищення або пошкодження майна»), то відповідальність за нею настає за умови заподіяння шкоди у великих розмірах (яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення). Крім того, умовою відповідальності є умисел на вчинення підтоплення та на настання наслідків, а необережність чи самовпевненість заподіювача шкоди таку відповідальність виключає».
Що ж, «Подільські вісті» стежитимуть за перебігом подій і неодмінно напишуть про результат. Але чи не порядніше все ж орендарю просто відшкодувати жінці шкоду, без отих, непотрібних нікому, митарств?