Народ, здається, не встигає підставляти щоки. То ліву, то праву — аби не так боліло, сам себе втішає. Знає, що надаремно, адже сила болю від того не зменшиться. І все ж... І все ж, ошелешено мотає тією головою, мов кінь в упряжі, й далі продовжує приречено чвалати, уже й, власне, не дивуючись практично щоденним гримасам сьогоднішнього життя. Безкінечна і дивна війна, яка забирає життя одних, і , в той же час, казково збагачує інших. Стрімке підвищення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги веде нас до такої глибокої прірви, якої ми, думаю, ще не бачили. Кинь камінь — не долетить до дна...
І ось, з 1 червня, передбачено ліквідувати пільговий проїзд для пенсіонерів у міському транспорті. Бо, виявляється, обкласти податком пенсії, здерти з працюючих пенсіонерів 15 відсотків — це ще мало. Тепер, бабусю, вам ще й такий подарунок, хоч і Юріїв день недавно минув...
Отже, що думають з цього приводу самі пенсіонери, і не лише вони? Про це ми їх і запитали. Ось що почули у відповідь.
Людмила Андронюк, пенсіонерка (м. Хмельницький):
— Жахливо! Зубожіємо до краю. Спочатку тарифами нас ударили, тепер ще й за проїзд змушують платити. Якщо я отримую 1300 гривень пенсії, як мені виживати? Досі хоч могла безплатно на базар чи в поліклініку поїхати. Тепер що, пішки іти п’ять чи й більше кілометрів?! Не думала, що у нас цю пільгу заберуть. Ми ж, врешті-решт, не на концерти їздимо!
Валентина Петрович, бухгалтер (м. Хмельницький):
— Мені до пенсії ще далеко. Але моїй сусідці уже під сімдесят. Пенсії отримує півтори тисячі. Дуже хворіє, тож на ліки іде практично половина пенсії. Тому вона годинами дзвонить по телефону, шукаючи аптеку, в якій би були ліки бодай на десять гривень дешевше. За ті десять гривень вона купить пакет молока. Але тепер фактично зможе купити лише півпакета, бо за проїзд доведеться заплатити. Ось вам і вся турбота про людину похилого віку!
Софія ЗАЛЕВСЬКА, пенсіонерка (Кам’янець-Подільський район):
— Мені, знаєте, байдуже. Бо я жодного разу (чуєте — жодного!) не скористалася цією пільгою. Хоча мені уже, слава Богу, сімдесят п’ять. А яким транспортом, скажіть, їхати мені до магазину чи медпункту в нашім селі? Та й у Кам’янці платними автобусами їздила. А в Хмельницький раз чи два їздила, та й то син машиною возив. Тому хай усіх зрівняють, буде справедливо. Або хай кожному пенсіонеру гроші видають, як колись обіцяли. І той, хто в місті, поїде на тролейбусі. А я в селі куплю собі, може, булочку. Чи халви, яку я дуже люблю...
Петро СКАВРОНСЬКИЙ, пенсіонер (м. Хмельницький):
— Маю дачу в Лезневому. Тільки весна, і я туди їжджу. Дуже зручно, ходить автобус. І вигідно, бо безплатно для мене, пенсіонера. А на дачі у мене все росте, тож уже виживати легше. Тепер за проїзд доведеться викладати мало не сотню гривень щомісяця. Погодьтеся, для моєї пенсії 1200 гривень це забагато. Я ж не їду подорожувати, як мої ровесники за кордоном. Я їжджу важко працювати біля землі для того, щоб вижити у теперішній складний час. Чому цього не розуміє держава?
Тетяна ДМИТРУК, бібліотекар (м. Хмельницький):
— Правильно, нехай ліквідовують цю пільгу, нічого страшного не станеться. Моя мати в селі на тролейбусі безплатно не їздить. А тут, у місті, інколи нам із дітьми важко у тролейбус пропхатися, бо пільговиків повно. І невідомо, чи у справі вони важливій їдуть чи просто так, від нудьги, саме в час пік вирішили покататися. Я вам більше скажу, у мене зарплата 1500 гривень, у чоловіка — 2 тисячі. Діток у нас двоє — школярі. Щодня на проїзд наша родина витрачає 28 гривень (їздимо маршруткою). За місяць майже 700 гривень (вихідні не рахую)! Уявляєте?
Олександр НИКОРУК, пенсіонер (м. Хмельницький):
— Хоч я і пенсіонер, але вважаю, що пільгу на безплатний проїзд повинні забрати. Це буде справедливо стосовно сільських пенсіонерів. Натомість нехай дають адресну допомогу, про яку не втомлюються говорити уже кілька років. А кожен сам собі вирішить, на що її витратити.
Gismeteo 
