На жаль, нині живемо в епоху чи не цілковитої  чиновницької анархії. Простій людині, щоб добитися правди, доводиться, як то кажуть,  обійти сім кіл пекла.

Як,  до прикладу, і жителям села Нижнього на Деражнянщині.
— У 1994 році близько дев’яти гектарів землі колишнього радгоспу в урочищі «Бугаї» виділили його працівникам та представникам тамтешньої соціальної сфери під забудову, — написала до редакції жителька села  Ніна Кілівнік. — Земля — чорнозем. Одразу біля Нижнього. До Деражні — рукою подати. Всі комунікації близько. Транспортне сполучення хороше. Та й краєвид чудовий: внизу ставок, територія рівненька. Ми — а це власники 45 ділянок приблизно по двадцять соток — дуже зраділи перспективі: хто для себе, хто — для дітей. Почали будувати. Одні звели швидше, інші спочатку землю обробляли, були й такі, які навезли будівельних матеріалів…
— І документи всі необхідні на руках мали, — додають селяни, котрі зібралися у Нижнянському клубі на розмову з журналістом обласної газети. — Сільська рада прийняла рішення про виділення землі, у 2002-2003 роках з десяток людей приватизували ділянки. Потроху й інші виготовили документи. Аж раптом — у 2011 році нам стали відмовляти у виготовленні необхідних паперів. Як з’ясувалося, чомусь половина ділянок раптом опинилася на території Деражнянської міської ради!
Аби люди відчепилися від чиновників зі своїми скаргами та вимогами, ті не знайшли нічого кращого, як таки видати папери… з помилками. Звісно, всі наступні інстанції до розгляду такі документи навіть не брали.
Аби не бути голослівними, процитуємо витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У розділі про загальні відомості про земельну ділянку зазначено: «Місце розташування — Хмельницька область, Деражнянський район, с. Нижнє (на території Деражнянської міської ради), вул. Миру, 6». Вулиця, до речі, вказана сільська. Тож де та земля — в селі, чи місті — Бог його знає. А ще, певно, ті, хто подібні документи лівою ногою складають…

Куди тільки не зверталися селяни зі своєю проблемою:  у район, область, столицю. І, як  часто трапляється, — отримують одні відписки. Вищі чиновники на нижчих обов’язки перекладають. Тож все збігається на рівень району. Керівники, за часів правління яких розпочалася ця епопея, здебільшого вже не при посадах. Тож ніби й спитати з нікого. Але ж саме через їхню недбалість або корисливість (хто його знає, чому раптом землю вирішили зробити міською? — авт.) не одну безсонну ніч за останніх чотири роки провели люди. Переважно пенсіонери. Багато хто покинув ту землю обробляти, хтось пасовисько зробив…
— Наробишся, почнеш будувати, а потім заберуть? — журяться селяни? — Чому такі перепони маємо, аби її приватизувати? Ще в радгоспі на ній спини гнули, буряки сапали, пшеницю, жито, кукурудзу вирощували. Тепер це виявилося територією міста. Причому половина землі селу відійшла, а друга — чомусь у Деражні опинилася.
Ситуація цікава й тим, що якось дивно поділили. Кілька ділянок, на одній з яких недобудований будинок, до села віднесли, хоча розташовані вони у тій частині, що нібито до міста мала б відійти… І хто такі шахи влаштував?
Словом, питань набагато більше, ніж відповідей. Приміром, таке: головне управління Держземагентства у Хмельницькій області від 11.03.2013 року інформує      Н. Кілівнік: «З’ясовано, що земельні ділянки в урочищі «Бугаї» розташовані в межах Нижнянської сільської ради, а їх приналежність до Деражнянської міської ради є лише технічною помилкою, допущеною в індексній кадастровій карті, яка буде виправлена…»
Те ж управління, але вже від 23.10.2013 року знову відповідає на запити Н. Кілівнік: «За інформацією відділу Держземагентства у Деражнянському районі, в Національній кадастровій системі Ваша земельна ділянка розташована на території Деражнянської міської ради, а не на території Нижнянської сільської ради…»
Після чергового звернення селян у 2014 році Деражнянський відділ Держземагентства повідомило тодішнього голову райдержадміністрації А. Перейму, що для розв’язання проблеми із землею потрібно: «змінити межі населеного пункту с. Нижнє з включенням даних ділянок до меж населеного пункту, виключивши їх зі складу меж Деражнянської міської ради». А також: «Виготовити проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць».
Люди кажуть, що виготовлення подібної документації коштує мало не сто тисяч гривень. Сільська рада дотаційна, нині на зарплату працівникам не вистачає. А район таких коштів також не виділяє.  Виходить,  45 чоловік має скинутися грішми, аби, нарешті, приватизувати свої ж ділянки?
— Помилку усувають, — каже виконуюча обов’язки сільського голови Валентина Хитрук, — Не так швидко, як хотілося б, але впевнена на сто відсотків, що люди зможуть приватизувати свою землю.
Подібної думки  дотримується і нинішній  голова райдержадміністрації Олег Веселовський:
— Виправлення вже зробили. З області відправили всі необхідні документи у відповідні інстанції Києва. Чекаємо на результат. Я особисто наполягаю на позитивному вирішенні питання для жителів Нижнього. Вони вже чотири роки не можуть добитися правди. А винних у проблемі встановити             важко.
На жаль, ні з Деражнянським міським головою Володимиром Киричком, ні з керівником головного управління Держземагентства в області поспілкуватися не вдалося — були відсутні.
Проте нікуди не зникнуть люди зі своєю задавненою бідою. Вони не втратили віри, що справедливість таки є на цій землі.