Сьогодні часто говорять про те, як змінилося наше життя з початком повномасштабної війни. Пришвидшеним став потік буднів, тривожнішими – думки, але попри те більшість із нас відчула неймовірне бажання допомагати, бути корисними для бійців, які стіною стоять на передовій. Про це говоримо із заступником директора Клинівського ліцею на Городоччині Оксаною Прус.
– І життя нашого закладу також змінилося. З перших днів повномасштабного вторгнення росії ми згуртувалися для допомоги внутрішньо переміщеним особам і воїнам, які захищають країну.
Коли в березні у Клинове прибули перші переселенці з місць бойових дій, усім колективом облаштували вісім класів для їхнього проживання. Працівники школи розмістили ліжка, принесли з дому, як і багато наших односельців, постільну білизну, ковдри, продукти харчування.
Хто чим міг, намагався допомагати людям, які опинилися в біді, – продовжує розповідь Оксана Тадеушівна. – У шкільній їдальні готували страви для триразового харчування. Здається, усе село об’єдналося, щоб підтримати тих, хто змушений був утікати від війни.
Зовсім скоро у спортивному залі школи всі педагогічні працівники разом з активними односельцями розпочали виготовлення маскувальних сіток. Ми й досі плетемо їх, шукаємо сітку, тканину, інші матеріали. За цей час виготовили вже понад 50 сіток, які передали для Збройних сил України. Налагодили й виготовлення окопних свічок. Долучаються до цієї роботи й учні.
Хочу наголосити, уроки трудового навчання у школі стали зовсім іншими, ніж до війни. За ініціативи наших колег-педагогів ми розпочали виготовляти енергетичні батончики та формувати пакети із сухофруктами. І школярі взялися активно допомагати: чистили, перебирали горіхи, чорнослив, курагу. До речі, щоб наші клинівські батончики мали особливий смак, випробували не один рецепт. І таки вдосконалили свої вироби. Хлопці неодноразово дякували за те, що ліцей надсилає домашні солодощі. А зараз вони потребують більше сухофруктів, тож учні і вчителі як на уроках трудового навчання, так і в позаурочний час, формують вітамінні пакети. І хоч навчальний рік завершується, ми і надалі готуватимемо і передаватимемо їх бійцям.
Варто згадати, що весь колектив закладу активно долучався до виготовлення тушонок. Волонтери привозили м’ясо, його готували до консервації, а вже вдома закладали в автоклави. Готову продукцію волонтери доставляли до військових частин.
Оксана Прус згадує і про те, що нині до лав Збройних сил мобілізовано немало їхніх односельців. І педагоги, і усі жителі громади, яку очолює Ірина Янкова, намагаються підтримати земляків. Уже неодноразово, до прикладу, долучалися до збору коштів на автомобілі для воїнів. Крім того, кожному, хто приїздить у коротку відпустку, допомагають коштами, необхідними речами, іншим.
– Захисникам дуже важко. Але вони – наш щит, наша найбільша надія, пов’язана з Перемогою. Тож підтримка людей – це найменше, що можемо зробити для воїнів, дякуючи їм за все.
У тому, що вчителі, учні, їхні батьки працюють єдиною командою, є, без сумніву, вагомий виховний момент. Адже не словами, не гучними гаслами засвідчують цю сердечну подяку. Спільні добрі справи стають цьому доказом.
Gismeteo 
