Курси валют

Чому під час відвідин аптек у людей очі на лоба лізуть.

Діти та онуки ледь вмовили свого вісімдесятирічного батька і дідуся погодитися на операцію, яку йому рекомендували зробити місцеві кам’янецькі лікарі та гарантували поставити його за два-три тижні на ноги. Своє небажання у прийнятті непростого рішення «лягати під ніж», той мотивував просто, мовляв, я свій ряст майже відтоптав, уже прожив, а на запропоноване лікування потрібні чималі кошти, які не зумів заощадити зі своєї мізерної пенсії, тож не хочу і вас матеріально обтяжувати. Та попри все, як кажуть, з миру по нитці, і місцеві ескулапи слова дотримали, виконали свою справу досить професійно. Хоча дійсно, старенький мав рацію —  аби позбутися йому задавненої недуги, рідні довелося спорожнити кишені майже на 20 тисяч гривень. Як розповів син вилікуваного, в основному гроші витрачалися на придбання різних розхідних матеріалів, медпрепаратів в аптеках. Скажімо,  препарат для однієї крапельниці вартував пів тисячі гривень, а таких потрібно було аж 12.

А ось лікування онкозахворювання знайомій кам’янчанці пані Ользі, обійшлося у два з половиною рази більше. За її розповіддю, 18 тисяч гривень пішло, власне, на саму операцію та 30 тисяч гривень на 6 курсів хіміотерапії.

Має проблеми зі здоров’ям, а точніше, з очима і чоловік жінки, теж пенсіонер, Сергій, у минулому водій вантажівки. Аби зовсім не втратити зір, змушений щомісяця купувати краплі-медпрепарати, вартість яких наразі у межах 260 гривень за флакончик, що на гривень 90 більше за кожен, ніж було до війни. 286 гривень віддав знайомець нещодавно за таблетки для підтримки серця, які на початку року коштували 170 гривень.
 Днями став свідком, як в одній із аптек міста чоловік за противірусні препарати від болю в горлі, кашлю, нежитю, температури заплатив майже триста гривень. У «кругленьку» суму обійшовся такий рятувальний набір для дитини і жінці з рецептом у руці.
– Виховую двоє малюків, тож, як і всі діти, вони мають властивість час від часу хворіти, а це «задоволення» нині з недешевих, — говорить молода мати. — Сьогодні заходиш до аптеки — й очі на лоба вилазять від цін на звичні дитячі препарати.
Що правда, то правда. Так, дитячі таблетки від температури Нурофен, згідно з висталеним цінником коштують
90 гривень, сироп від кашлю Лазолван — 75 гривень, пігулки Мукалтин — 47 гривень, 20-мілілітровий флакончик спрею від нежитю Дулуфен — 170 гривень, що, за словами працівниці аптечного закладу, на відсотків 40-50 дорожче, аніж було в січні-лютому поточного року.
– Тільки нове постачання товару як вітчизняного виробництва, так і імпортного, то нова його вартість, й ледь не щотижня змінюємо цінники, які людей зовсім не тішать, — зауважує провізор пані Олена однієї з аптек Жовтневого мікрорайону міста над Смотричем. Й розповідає, чого лиш не доводиться їй наслухатися від вимушених відвідувачів, особливо пенсіонерів, котрі за своє трудове життя, у переважній більшості, заробили 2600-3000 тисячі гривень пенсії і багатьом із них левову її частину доводиться витрачати на ліки. Були випадки, коли старенькі, узнавши вартість виписаних їм медпрепаратів, залишали на касі рецепт і зі слізьми на очах, махнувши рукою, часто-густо з «приємними» словечками на адресу можновладців, залишали приміщення.
 Сімейний лікар Василь Левков, який користується у кам’янчан неабияким авторитетом, під час нашої бесіди повідав, що нині в нього на обліку близько двох тисяч містян, тобто тих, хто уклав із ним декларацію. Чверть із них, особлива категорія — пенсіонери. Практично з усіма знайомий давно, адже до цього майже сорок років відпрацював дільничним медиком, тож знає не лише проблеми зі здоров’ям кожного, а й їхнє матеріальне становище. Тому під час лікування все це враховує, намагається призначити такі медичні препарати, щоб вони були не лише результативними, а й по кишені хворим. Як правило, рекомендує їм вітчизняні, які останніми роками стали виробляти в Україні на спільних підприємствах за європейськими стандартами і які за якістю не поступаються модним імпортним. Багатьом радить скористатися лікарськими препаратами за програмою «Доступні ліки».
Разом з тим, Василь Іванович переконаний, що ціни на ліки, які стрімко зростають, не завжди є обґрунтованими. Багато хто це списує на війну, курс долара, відсутність власної сировини тощо. А чим пояснити різну націнку на ті чи інші медичні препарати, коли одного і того ж виробника вона може різнитися в аптеках міста у декілька десятків гривень? Тому, на думку лікаря, державі потрібно звернути увагу на забезпечення співвітчизників ефективними ліками за більш доступними цінами, відрегулювати їх вартість, мати в місті більше соціальних аптек, зупинити цінове свавілля, аби дехто зменшив свій апетит, особливо під час війни, не наживався на здоров’ї людей, нації у цілому.
В одному із інтерв’ю голова асоціації виробників ліків в Україні Петро Багрій запевнив, що в нас дефіциту ліків немає й бути не повинно. Він був на самому початку  війни, бо деякі компанії призупинили свою діяльність, але сьогодні всі відновили роботу  і працюють у штатному режимі. Та  вартість препаратів зростає, і винні  в цьому курс долара, дефіцит пального  та складна логістика.  75% відсотків ліків у наших аптеках  — українські, але компоненти та сировина, з якої їх виготовляють, — імпортні,  і вони в усьому світі здорожчали.
Дозволю собі не зовсім погодитися з паном Багрієм щодо здорожчання ліків в усьому світі. Можливо, воно десь і є, але не настільки, як в Україні. Нещодавно мені розповіла одна кам’янчанка, яка кілька місяців перебувала в Польщі, що там деякі медпрепарати, аналогічні тим, які продаються в наших аптеках, дешевші навіть у два рази, а то й більше (і це при тому, що зарплати та пенсії поляків з нашими не зрівняти). До речі, відпускаються ліки в Польщі навіть за рецептами наших лікарів.