Курси валют

Що не кажіть, а наш уряд таки піклується про здоров’я народу. Ціни на продукти такі, що зайва вага може бути тільки в олігархів. Кава й шоколад — розкіш. Постійно дорожчають горілка, цигарки. А днями ще й пиво прирівняли до спиртних напоїв, що автоматично підвищить його вартість. Отож тепер у літню спеку не кожен дозволить собі перехилити кухоль цього напою. Пиймо ліпше воду. З крана. Хмельничанам, які ризикують вживати ту рідину, що потрапляє до нас по трубах аж із Чернелівки, раджу, принаймні, робити ось так: у пляшку — і до морозильної камери. На другий день дістали, лід розтанув — і ви вже думаєте, що втамовуєте спрагу ледь не найчистішою водицею.

 Здорожчав проїзд. Та ж і це на краще: невеликі відстані люди долатимуть пішки. А більші? Більші — сідайте на велосипед та крутіть педалі — ото вже справжній тренажер. До того ж не в задушливій залі за окрему плату, а на свіжому повітрі, з вітерцем...
Тарифи на гарячу воду змусять загартовуватися. А від того, кажуть, здоров’я точно додається. Ціна на холодну також зростає. Не хвилюйтеся, не псуйте собі нерви, бо нервові клітини, як стверджують вчені, не відновлюються. Беріть приклад з моєї сусідки та економте свої витрати: ото поставили відро у ванну, а кран не до самісінького кінця закручуйте — нехай капає, як при зношеній прокладці. Дивись, за певний час піввідра й накапало. Лічильник же завмер на попередній позначці. А про совість, що, мовляв, таким чином ви цупите необліковану воду, забудьте. Тих же, хто приймав такі тарифи, залишивши жалюгідні пенсії та зарплати, совість не мучила!
А вона в них взагалі є? — запитаєте. Не знаю. І зі здоровим глуздом у тих “нормовпорядників”, мабуть, не все гаразд. Ну, скажіть, кому ж то спало на думку встановити для всіх без винятку, разом із мешканцями будинків, що обладнані електроплитами, норму споживання електроенергії всього 100 кіловат на місяць? Я, до прикладу, проживаю сама, у травні майже півмісяця не була вдома, готую собі вряди годи, тож електроплиту чи духовку вмикаю дуже зрідка. Але якось все одно умудрилася “накрутити” аж 130 кіловат практично за два тижні. Можна лише уявити, скільки за місяць споживає електроенергії сім’я з трьох чи й більше чоловік. То на кого ж розрахована та мізерна норма?
Ага, дійшло. Це все для нашого ж блага — менше їсти, менше пити, менше митися, більше працювати чи десь у парку гуляти...
Мудрую, мудрую, і ніяк не можу віднайти “ложку меду” у “діжці дьогтю” з отими субсидіями. По-перше, логіки у виділенні з держбюджету десятків мільярдів (!) гривень на компенсації населенню за підвищення комунальних тарифів, зменшуючи дотації на комунальну сферу та суміжні галузі — мало. По-друге, не слід забувати, що наповнюють нашу державну казну не якісь пришельці, а знову ж ми з вами. Але далеко не всі, хто справно сплачує податки, удостояться обіцяної субсидії. До прикладу, знайомій, яка сама виховує сина (а він вже другий рік навчається у столиці, де й має тимчасову прописку), нічого потикатися за допомогою. Бо ж увесь дохід жінки ділиться лише на тих, хто мешкає з нею в одній квартирі. Тобто — на неї одну. Хоча мати, ясна річ, повністю утримує свого студента, в тому числі оплачуючи його тимчасове житло у Києві. Подібних прикладів багато. Що ж зостається порадити матері цього хлопчини? Хіба те, що вона повинна стежити за своїм здоров’ям та завжди бути працездатною. Адже на жінку покладено відповідальну місію — заробляти так, щоб поставити на ноги сина, утримувати себе. І насамперед, ретельно, з місяця в місяць, сплачувати за комірне, якими б страшними не ставали цифри у платіжках. Адже навіть найменший борг — недопустимий, бо він може перетворитися на снігову лавину. Хлопця ж така ситуація також має “тримати в тонусі” — навчатися треба добре, принаймні — на стипендію.
Тож із субсидіями також, напевно, якийсь хитромудрий задум наших законотворців, аби “не дати засохнути” пересічному українцю...
Про тепло забула згадати. Це тому що літо надворі, спека. А от взимку все хотілося дізнатися, в чиїх же кишенях осідає різниця від сплачених сум за опалення? Ось що маю на увазі. Якби ми у своїй дев’ятиповерхів-  ці не встановили лічильник на тепло, мені у зимовий період щомісяця довелося б викладати тільки за опалення по 425 гривень. Насправді ж у найлютіший січень обігрів моєї квартири обійшовся у 323 гривні, в інші, дещо тепліші місяці, ще менше — по 240, 270, 210 гривень. Але скільки ще залишається багатоповерхівок, не обладнаних засобами обліку тепла та газу, що й далі дозволяє дурити людей та стягувати з них зайве? Тим часом тарифи підняли, зауважте, для всіх — і для тих, у чиїх будинках вже встановлено (до речі - за власні кошти споживачів) лічильники, і для тих, кому постачальник послуг ще тільки обіцяє це зробити. Колись. Може. Однак уже сьогодні збирає гроші на ці витрати, змушуючи при цьому ще й переплачувати...
І насамкінець. Говорячи про підвищення тарифів та європейський рівень життя, українські владці забувають, що європейський рівень життя — це ще й європейський рівень доходів. А це означає, що навіть те підняття плати за комірне, що вже відбулося, потребує, аби середня зарплата в Україні становила 18 тисяч гривень. І ті, хто апелює до того, що в Європі тарифи в середньому становлять 400 євро, забувають наголосити, що середня заробітна плата там - 2 тисячі євро!
Та сказано ж на початку: уряд піклується про народ. Навіщо йому, народу, знати, про те, як живе цивілізований світ? Очі не бачать, вуха не чують — серце не болить. Тож будемо здорові!