У відомій фундаментальній праці Миколи Теодоровича «Описание церквей и приходов Волынской епархии» можна прочитати чимало повідомлень, які не мають прямого стосунку до теми книги. Так, зокрема, на її сторінках міститься опис давніх прикмет і повір’їв, які були в активному вжитку мешканців сіл і міст півночі сучасної Хмельниччини. Варто відзначити, що цих повір’їв і засторог ще й досі іноді дотримуються сучасні мешканці наших сіл.
Так, вважалося, що не можна підсипати під квочку яйця, знесені курми на Благовіщення, бо вилупляться виродки, яких називали «благовісниками». Пасічники спостерігали за бджолами перед Благовіщенням, бо вважалося, що за скільки днів до цього врочистого свята вилетить Божа комаха, стільки днів потім бджолосім’ї сидітимуть у вуликах, бо саме такий час стоятиме холодна погода.
Аби розігнати грозову чи градову хмару, користувалися тричі посвяченим разом із великодніми наїдками гостроконечним ножем. Коли з’являлася хмара, то потрібно було «свяченим ножем» тричі перехрестити її і помолитися за душі «тих, що нiзвiдки рятунку не мають», тобто, померлих без покаяння і причастя. А тоді ніж «свячений» гостряком увігнати в землю. Після цього хмара обов’язково розійдеться.
А ще розганяли загрозливі хмари, які могли вибити градом хліб на полях, б’ючи у той дзвін, яким ніколи не дзвонили за покійником. Але хлібороб міг і заздалегідь потурбуватися про захист урожаю від граду. Для цього в чотирьох кутах поля з посівами зернових закопувалися пляшки, в які вкладалися аркуші паперу з переписаною від руки першою главою Євангелія від Іоанна.
При спорудженні будь-яких будівель не використовували нічого, у що вже раніше влучала блискавка, бо в таку будівлю грім битиме і надалі. Таке повір’я базувалося на перевіреному досвіді: у будь-яку річ одного разу уражену блискавкою, вона влучатиме при кожній грозі.
Не використовували при будівництві і матеріали з «буреломного» дерева, бо в таких спорудах поселяється нечистий, який пакоститиме господарям.
Gismeteo 
