Він не просто лікар. Він — професіонал. Подумати тільки: за 25 років трудової діяльності прийняв тисячі пологів. Не одну тисячу немовлят першим взяв на руки.
Йому болить душа за те, щоб кожна породілля та її дитинка були здоровими, щоб перша медична допомога завжди і всюди була безкоштовною.
Тисячі жінок, у яких він приймав роди, безмежно вдячні йому. Це благородна справа, задля якої живе, якій віддає увесь свій робочий і неробочий час. Із цим ніколи не рахувався, коли його допомога потрібна була людині, коли від його професійних дій залежало чи блаполучно з’явиться на світ немовля, особливо, коли під загрозою було здоров’я матері і дитини.
Мабуть, уже не одне покоління юнаків та дівчат ходять по Шепетівці, та й в інших містах і селах, не знаючи, що благословляв їх появу на світ саме він.
— Володимире Васильовичу, ті, хто хоч раз побував у вас на прийомі, мали можливість переконатися, наскільки ви віддані своїй справі…
— Із вибором професії не вагався. У родині нашій — двоє дітей — я і сестра Люда. Батьки привчали нас до відповідальності. Ми мали вдома кожен свої обов’язки.
Матір Генефа Пилипівна пророкувала, хто ким буде. Пригадую, як, розмовляючи із сусідами, не раз повторювала: «Володя стане доктором, а Люда — вчителькою». Наче у воду дивилася. Cвого вступив до Чемеровецького медучилища, а згодом — у Вінницький медінститут.
Отримав направлення у Шепетівку і так уже минуло 25 літ. Спочатку — лікарем, тепер — завідуючим акушерсько-гінекологічним відділенням Шепетівської центральної районної лікарні. Робота для мене — основне у житті. Коли бували складні випадки, то днював і ночував у відділенні. І з часом нічого не змінилося. Так само переживаю за своїх пацієнток.
Потрібен був не один рік, аби згуртувати хороший фаховий колектив. Тож стосовно професіоналізму — у нас все гаразд. Проблема — в іншому, насамперед, у ставленні державних мужів до медицини. Високі патетичні слова про охорону материнства і дитинства — це поки що лозунги, які не підкріплені ділом.
— Ви — спеціаліст, який на своєму місці приносить велику користь людям. Тим часом активно долучаєтеся до діяльності громади...
— Я навіть балотувався до Верховної Ради України. На жаль, невдало. Залишається сподіватися, що ті, хто отримає мандат, напрацюють таку законодавчу базу для забезпечення людей медичними послугами, яка дозволяла б лікарям нормально лікувати хворих. Я дуже хотів би, щоб у нас лікар безпосередньо займався своєю справою, а не думав, що в нього в кабінеті провалюється підлога, а зверху протікає дах.
І найважливіше: медик не має думати, де взяти ліки, аби надати найпершу допомогу тим, хто її потребує. Я наголошую на важливості безкоштовної і повноцінної першої медичної допомоги. Бо хто тільки не намагався реформувати медицину. Дореформувалися до того, що бабця не має де поміряти тиск, а породілля не може вчасно добратися до пологового будинку. Особливо тоді, коли позамітає снігами чи дощами розмиє дороги…
Нам потрібно поламати існуючі корупційні схеми. Щоб виділені кошти використовувати чітко за призначенням.
— Якщо вже мова зайшла про корупцію, то тут медицина не є винятком. Що робити для викоренення цього ганебного явища і з чого потрібно починати?
— Починати треба із верхів. Я з середини бачу і розумію, для чого у нас розробляють цілі програми, а потім фінансують їх. Так от: усі ці програми не для поліпшення медичного обслуговування пацієнтів. Їх розробляють, як правило, під когось. Потім на виконання цих програм виділяють кошти і коїться те, задля чого все це потрібно, — починається так званий дерибан. Гроші на місця не доходять, їх розкрадають. Поламати такі корупційні схеми — одне із основних завдань, які потрібно негайно реалізувати.
Охороною материнства і дитинства повинні перейматися на рівні держави. Все дуже просто. Скажімо, виділіть і скиньте необхідні цільові кошти для народження, дітей і тоді суворо спитайте, куди вони поділися.
У нас сьогодні влада виділяє на одного пацієнта на ліжкодень 68 копійок! Хіба це не знущання?! Як пролікувати і як прогодувати хворого? Крім того, ще й декларують і вимагають, щоб наближатися до європейських стандартів…
— Як депутату обласної ради, що вдалося вам зробити у цьому напрямку?
— Насамперед усі проблеми через убоге фінансування галузі. На жаль, дуже куці уповноваження мають керівники на місцях, в регіонах. Багато залежить від Києва. Щоправда, вдалося (і цьому дуже радий), вибити 750 тисяч гривень на будівництво перинатального центру у Шепетівці. Його розпочали давно, а закінчать невідомо коли, бо цих фінансів, даруйте, мов кіт наплакав.
Шкода, що у нас на державному рівні не завжди розуміють, що здоров’я нації має бути одним із пріоритетів розвитку країни. Адже від цього залежить якою буде наша країна і якими будемо ми. Як казав давній мудрець: здоров’я — це ще не все, але все без здоров’я — ніщо!
Gismeteo 
