Останнім часом українців все наполегливіше дратує слово «евтаназія», яке очевидно відкриває якусь піар-кампанію з невідомими наслідками. Воно прийшло із давньогрецької мови і у перекладі означає «добра смерть». Її застосовували для припинення страждань невиліковно хворої людини.
Така процедура легалізована у Нідерландах, США, Німеччині та Швейцарії. Причому в останній країні дозволена щодо іноземців.
Однак, евтаназія входить у конфлікт із клятвою Гіппократа: «Я не дам нікому смертельного засобу, навіть, якщо його у мене попросять». Вона також суперечить чинному законодавству і Конституції України, які проголошують життя людини найвищою цінністю. Суворо забороняє вбивство і самовбивство християнство. Його етика кваліфікує евтаназію як гріх.
Занедбана могила
На цвинтарі, де покоїться моя бабуся, є одинока могила. Вона розташована подалі від інших, як застереження. З покоління в покоління розповідають, що у ній лежить прах чоловіка, якого знайшли в петлі, причепленій до гілляки. Правоохоронці констатували, що, начебто, він наклав на себе руки.
Його поховали окремо від усіх і на видноті праворуч від входу, аби живі, відвідуючи це скорботне місце, розуміли, що такий вчинок є гріхом. Життя дається людині один раз і прожити його потрібно достойно, а не зводити з ним рахунки.
Cтраждання і милосердя
Проте в цієї проблеми є й інший бік. Мільйони людей в усьому світі страждають від невиліковних недуг. Вони 24 години на добу терплять неймовірні муки. Приймають для знеболення наркотичні речовини і анестетики, фактично перетворюючи себе на нечутливі овочі. Як бути у цих випадках? Родичі таких нещасних виснажуються фінансово й психологічно.
На Заході зараз набуває поширення рух на підтримку евтаназії. Ідея проявляється у двох формах. Одні, здебільшого багаті, пропонують своє тіло заморозити і тримати у холодильнику до того часу, поки не буде винайдено ліки. Паралельно має бути відкрито спосіб, як повертати до життя зі стану анабіозу теплокровні організми. Бо при мінусовій температурі вода в клітинах перетворюється на кригу. А після розігріву здатна ранити і руйнувати плоть. Ну і відповідно для того, аби людина ожила, в неї має вселитися Душа.
Друга група прихильників евтаназії, а саме — для бідних, пропонує надати право медикам відправляти пацієнтів, за їх згоди, у потойбіччя, перекладаючи на них усю відповідальність перед Богом. Тобто брати гріх на їх Душу. Мабуть, подібні «спеціалісти» тоді називатимуться не лікарями, а якось інакше.
Наразі перед ними постає чимало не тільки етичних, а й медичних та юридичних аспектів. Передусім, не існує абсолютно точного переліку невиліковних хвороб.
Технології проти смислів
Але оскільки західна цивілізація покладається винятково на технології, то людина в них — один з елементів суспільного механізму, а не організму. Тому головне не зміст, а дотримання законів і уникнення відповідальності.
Якщо дивитися очима мученика, то евтаназія може стати для нього благом. З точки зору суспільства — злочином, а релігія трактує її як виклик Богу.
В Україні рух за добровільну евтаназію перебуває у латентних формах. В епоху постмодернізму в дискурсі трансгуманістів і цифровізаторів, які марять «диджиталізацією», «суперменами», QR-кодами і «Україною в смартфоні», ми — консервативне і архаїчне суспільство.
Хоча рідна традиція вважає, що спільнота має дотримуватися звичаїв і обрядів, які не дадуть їй розпастися на фрагменти і стати поживою для зовнішніх хижаків.
Той процес, який ми спостерігаємо в державі, якраз і є руйнуванням соціокультурного ядра та вилученням з нього вищих цінностей. Евтаназія має поставити в ньому останню крапку.
Хто вирішує?
Проблему дуже стисло сформулював видатний мислитель 19-го століття Федір Достоєвський устами свого героя Родіона Раскольникова: «Тварина я тремтяча, чи право маю»?
Коли я чую слово «евтаназія», то мимоволі згадую свого покійного двоюрідного діда Семена. У сімдесят два роки він раптово занедужав на онкологію легень. Тяжко помирав у неймовірних муках. Анальгін його не брав. Тоді не було таких знеболюючих препаратів, як тепер. Скоцюрблений і почорнілий, він виглядав у труні, як великомученик.
Після згадуваного закрадається думка: «А може б евтаназія стала для нього порятунком від страждань?» Проте, пам’ятаючи його життєрадісну натуру, відкидаю її, як мару. Бо в усьому важливі межі.
В Україні ідею евтаназії найбільш наполегливо і послідовно намагається реалізувати «слуга народу» Гео Лерос. Чим він тільки не займався! Був радником, волонтером, знімав документальний фільм і кліпи, пропагував розмальовування стін, так звані «мурали», аж поки не вирішив скомпонувати законопроект про легалізацію евтаназії. Швидше за все, він отримав на це якийсь грант від зарубіжних «доброзичливців»...
Проте у суспільстві, де громадяни беззахисні, розперезався криміналітет, існують «чорні нотаріуси», діє закон про трансплантацію органів та існує прейскурант цін на печінку, нирки, легені, серце і суглоби, такий закон навряд чи піде на користь суспільству.
Підготовка законопроекту йшла до завершення, і тут не інакше як втрутилися вищі сили. Гео Лерос побив горщики із Володимиром Зеленським та колегами по партії і фракції. Його обіцянка допомогти українцям добровільно покидати цей недосконалий, але сповнений радості і приємних несподіванок світ зависла в повітрі. Хоча сама ідея евтаназії продовжує витати Україною.
Повстання ангелів
Нинішнє суспільство, незважаючи на величезну кількість релігійних громад і сект, вирішує давню дилему: «Жити з Богом у серці, чи діяти за своїм розумінням».
Поряд роль святилищ виконують приватні банки, де володарює позичковий процент. Вигода стала найбільшою суспільною чеснотою, а критерієм зусиль і здібностей зробили фінансовий успіх. Поступово утвердився прагматизм. Інші виміри відступили на задній план. Але є ще таке, що поки недоступне людському розуму.
Фантастичні випадки
У зв’язку із останнім згадуються курйозні випадки.
У 1956 році в угорського шахіста Яноша Флеша виявили невиліковну хворобу — рак легень. Розуміючи, що жити залишилося недовго, він вирішив встановити небувалий рекорд: провести сеанс одночасної гри, не дивлячись на дошку, «всліпу», на 52 шахівницях.
Завдяки феноменальній пам’яті йому це вдалося з небувалим результатом: 31 партію виграв, 18 звів унічию і лише в трьох зазнав поразки.
Через деякий час, на емоційному підйомі, Янош Флеш відвідав клініку, де аналізи і обстеження показали, що організм після стресу переміг смертельну недугу.
Кілька років тому одна страхова кампанія задумала цинічну аферу. Її співробітники вирішили закупити поліси у людей, яким залишилося дві чисниці до смерті. Взамін приреченим запропонували одноразову виплату на здійснення заповітного бажання. Заради яскравих вражень і адреналіну хтось вирішив стрибнути з парашутом із високості, інший зануритися в акваланзі на велику глибину або піднятися пішки на восьмитисячник. А далі сталося неймовірне! Абсолютна більшість пацієнтів після екстремальних випробувань одужала. Фірма пройдисвітів зазнала краху.
Життя людини в руках Бога, а не її самої. А надія існує для того, аби помирати останньою.
Gismeteo 
