Це вже не вперше донські і кубанські козаки зі зброєю в руках виступають проти українців. Ще задовго до сучасних подій у Криму та на Донбасі представники колись славних побратимів запорізьких козаків „прославилися” жорстокістю на українських землях. Особливо численним було їхнє нашестя під час Другої світової війни. Тоді дончаки і кубанці стояли пліч-о-пліч із німецькими окупантами, як зафіксував фотограф для історії на ось цьому знімку.
А починався їх зрадницький шлях саме на Хмельниччині. Так, 18 червня 1942 року розпорядженням штабу командувача таборами військовополонених в Україні був виданий наказ про створення у Славуті центру формування козачих частин. У відповідності із цим наказом, до Славути почали відправляти всіх козаків-військовополонених зі шталагів Ковеля, Дарниці, Білої Церкви та інших місць, які зголосилися служити окупантам. Уже 28 червня загальна їх кількість досягла 5826 осіб, що дозволило німцям почати формування козачого корпусу та Донські, Кубанські, Терські і зведені частини.
Із складу козаків, які були в Славуті, німці сформували перший отаманський полк, командиром якого призначили підполковника барона фон Вольфа, і особливу козачу сотню, яку укомплектували козаками, котрі під час Громадянської війни служили в загонах Маркова, Шкуро та інших, а також були репресовані радянською владою і засуджені на строки не менше 10 років. Ця сотня призначалася для виконання особливо важливих завдань, переважно в тилу Червоної Армії. 30 червня ці частини приступили до занять під керівництвом німецьких інструкторів.
До кінця липня 1942 року із козаків, які прибули до Славути, німці сформували 2 лейб-козачий полк, 3 донський полк, 4 і 5 кубанські і 6 і 7 зведено-козачі полки. Шостого серпня ці частини перевели зі Славутського табору військовополонених у Шепетівку, де їх розмістили у казармах. До весни 1943 року у Славуті були сформовані до 30 різних військових козачих частин, у тому числі 15 полків. Обов’язковою умовою вступу на службу у козачих військах було прийняття присяги на вірність фюрерові. У ній, зокрема, йшлося: „Обещаюсь и клянусь Всемогущим Богом, перед Святым Евангелием в том, что буду Вождю Новой Европы и Германского народа Адольфу Гитлеру верно служить и буду бороться с большевизмом, не щадя своей жизни до последней капли крови. Все законы и приказания от поставленных Вождём Германского народа Адольфа Гитлера начальников отданные, по всей силе и воле исполнять буду”.
Козачі формування німці спочатку використовували для охорони таборів військовополонених. Проте з часом багато загонів були зняті з конвойної служби в концтаборах і направлені на охорону різних військових об’єктів та залізниці, на боротьбу з партизанами, а деякі з них у повному складі вирушили безпосередньо на фронт. Зокрема, донські козаки брали активну участь у каральних операціях. На їхній совісті спалення села Волиця (Вілька) та 13 хат у селі Губельці на Славутчині. Відзначилися козачки особливою жорстокістю і в боротьбі із партизанами та вояками УПА на Волині і Поліссі.
У липні 1943 року в Проскурові зібралося близько семи тисяч козаків та членів їхніх сімей. А відповідно до декларації німецького уряду від 10 листопада 1943 року, було створено Козачий Стан, місцем розміщення якого німці визначили село Балин. Однак перший Козачий Стан розташовувався у військовому містечку на станції Гречани, а штаб похідного отамана — у Проскурові. Але Проскурів і Гречани дуже швидко переповнилися козаками і їхніми родинами, що масово відступали разом з німцями, а тому їх почали переводити до Балина. Козаків, що прибували, розподіляли по станицях — донських, кубанських і терських.
На початку червня 1944 року за розпорядженням німецького командування Козачий Стан був передислокований до Білорусії, в район міст Барановичі —Слонім — Єльня — Столиці — Новогрудок. А більшість зі сформованих у 1942-1943 роках у Славуті і Шепетівці козачих полків продовжувала діяти проти партизан України і Білорусії. Деякі з них переформували в поліцейські батальйони, інші були розгромлені в зимових боях 1944 року в Україні, а їх залишки влилися до складу різних частин. Зокрема, розгромлений в лютому 1944 року 14 зведено-козачий полк був включений в 3 кавалерійську бригаду вермахту, а 68 козачий поліцейський батальйон восени 1944 року опинився у складі 30 гренадерської дивізії військ СС, відправленої на Західний фронт. Нащадки тих козаків, маючи „великі” традиції співпраці з окупантами українських земель, нині служать новітньому кремлівському фюреру, проливаючи кров українців на Донбасі, а їхні поплічники знущаються над українцями в Криму.
Gismeteo 
