Саме так називають сьогодні у світі, й в Україні зокрема, той псевдо-патріотичний шал, який розпочинається всякий раз у Росії напередодні 9 Травня і демонструє чергову спробу рашистів і представників так званого «рускава міра» приватизувати Перемогу в Другій світовій війні. Зрештою, чому дивуватися, коли кілька років тому сам Путін публічно зауважив, що росіяни виграли б війну й без українців. Тепер дійшла черга до союзників — американців з англійцями, яких невдячний і хамовитий «рускій Ваня», він же — Іван БЕЗРОДНИЙ І НЕПОМНЯЩИЙ, зневажливо обзиває ПІНДОСАМИ. Неспроста ж найперший друг і соратник Путіна — «бацька» Лукашенко, не чекаючи, коли й білорусам рашисти вкажуть на історичну лаву запасних у перемозі над фашизмом, не втримався і зауважив, прозоро натякаючи на своїх північних сусідів: «Білорусія проти спроб будь-кого приватизувати перемогу в Другій світовій війні».

Зауважимо, офіційно, 62 країни брали участь у Другій світовій війні і 51 із них воювала проти Гітлера. Але послухайте сьогоднішню російську пропаганду чи промосковські, точніше — прокремлівські телерадіоканали в Україні, той же «Інтер», то виходить, що одноосібно переміг навіть не СРСР, а — Росія. Мовляв, Росія найбільше втратила у війні. І нічичирк про те, що Сталін і його кровожерні маршали і генерали так «вміло» воювали, що СРСР утратив у живій силі порівняно з німцями — один до десяти! І що саме союзники, яких вони, завдяки Михайлу Задорнову, земля йому каменем, стали зневажливо називати піндосами, врятували Радянський Союз від повного й остаточного розгрому. В запалі «побєдобєсія» з його «Безмертним полком» рашисти не просто замовчують справжню роль півсотні країн антигітлерівської коаліції в Перемозі над фашизмом, а подібно тому, як за словами Путіна, Росія перемогла б у війні без участі України, так заштатні пропутінські «історики» нівелюють роль Англії й США у перемозі над нацизмом. Подейкуючи, як одіозний телеведучий В. Соловйов чи «соловей» путінської пропаганди Дмитрій Кисельов, що союзники відкрили Другий фронт після Курська і Сталінграда, коли доля фашизму була вирішена!   
Може здатися, що автори відкриють декому Америку, коли скажуть, що Другий фронт (насправді ж — Перший) англійці з французами відкрили на третій день після початку Другої світової війни — 3 вересня 1939 року, оголосивши війну гітлерівській Німеччині. І в той час, як, люби Боже правду, СРСР виступав на той момент союзником Німеччини, поставляючи їй нафту, бавовну, зерно, бензин й інші стратегічні товари, необхідні для ведення війни і разом із Німеччиною воював проти Польщі,  Англія і Франція виступила на боці демократії, а не нацизму, як СРСР. Франції такий демарш коштував — свободи і незалежності. Та незважаючи на швидкий розгром спочатку Польщі, а потім Франції, Великобританія, очолювана сером Уїнстоном Черчілем, не злякалася війни з Гітлером один на один. Тільки у Битві за Британію, яка тривала з 9 липня по 30 жовтня 1940 року, англійці знищили понад 1700 німецьких літаків. (До прикладу, в перші шість годин 22 червня 1941 року «Люфтваффе» знищив 1500 радянських літаків, причому 1300 — на аеродромах!) А в битві за Атлантику тільки англійський флот потопив понад 700 німецьких підводних човнів — гордість фюрера!
 Інший «фронт» союзники відкрили 26 липня 1941 року, коли заморозили всі японські активи в Сполучених Штатах і встановили повне ембарго на поставки нафти в Країну Вранішнього Сонця, яка на 95% залежала від імпорту чорного «золота». Цим самим вони врятували Радянський Союз від нападу японців на радянський Далекий Схід і війни на два фронти. Що дозволило Сталіну в листопаді 41 року перекинути сибірські дивізії під Москву і врятувати столицю, яку вже залишив радянський уряд, панічно втікши до Куйбишева.
А згадаймо доленосну Курську битву, про яку в Росії знають навіть немовлята. І в цьому нема нічого поганого, якби в контексті цієї епохальної події рашисти згадали б таку «дрібничку», як висадку саме в ці дні союзників на Сицилії. Захопивши цей острів, союзники розпочали славнозвісну Італійську кампанію, не дозволивши Гітлеру перекинути свої стратегічні резерви з Європи під Курськ і Воронеж. Завдяки цьому союзники не просто зв’язали руки Гітлеру, вони ще в 1943 році змусили Італію вийти з війни. Таким чином фюрер, за півтора року до завершення війни, втратив головного свого сателіта — дуче Муссоліні. Так, офіційно Другий фронт був відкритий у 44-му, та авіація союзників задовго до відкриття Другого фронту методично знищувала промисловість та інфраструктуру Німеччини й окупованих нею країн, змушуючи Гітлера тримати величезний повітряний флот у Європі.
 З листопада 1941 року Радянський Союз був підключений до американської програми по ленд-лізу, завдяки чому СРСР отримав допомогу на 11 мільярдів доларів. А саме: 18 тисяч літаків і понад 11 тисяч танків, 44 тисячі джипів. У своїх спогадах «маршал Перемоги», як його ще титулує дехто — Георгій Жуков, якого письменник-фронтовик Віктор Астаф’єв називав «м’ясником і браконьєром російського народу», зауважив про допомогу союзників: «Отримали 350 тисяч автомашин, ще й яких машин! У нас не було вибухівки, пороху. Американці по-справжньому виручили нас із порохом, вибухівкою. А скільки вони нам гнали листової сталі! Хіба ми змогли б так швидко налагодити виробництво танків, якби не американська допомога сталлю? На американських вантажівках ми возили нашу артилерію, в тому числі й легендарні «Катюші».
 Союзники затикали своїми поставками практично всі дірки радянської промисловості, від якої до січня сорок другого року залишилося менше половини. Щоб не бути голослівними, приведемо статистику, яку так не люблять сьогодні «побєдобєси». А вона така:  СРСР, за час війни, виплавив 263 тисячі тонн алюмінію, тоді, як від союзників отримав за цей час... 328 тисяч тонн. Тобто, як мінімум половина наших літаків були зроблені з американського і канадського алюмінію. Радянському Військово-морському флоту по ленд-лізу було поставлено понад 500 бойових кораблів і катерів. Союзники поставили нам у півтора раза більше автомобілів, ніж виробив весь Радянський Союз за роки війни. Ми не виробляли в воєнні роки своїх локомотивів — американці поставили нам 1900 паровозів і 66 дизель-електровозів. Американці поставили нам у
10 разів більше вагонів, ніж ми зробили їх за воєнний час.
 Поставки союзників подвоїли наше виробництво кобальту і потроїли виробництво олова. Американська тушонка врятувала від голодної смерті сотні тисяч наших людей — ми отримали чотири з половиною мільйони тонн продовольства. І все це практично безкоштовно. Усім відома фраза, нібито сказана Сталіним Рузвельту стосовно плати за допомогу: «Війна все списала!».
 Всі знають міф про те, що Сталін прийняв Росію з сохою і лучиною, а залишив із трактором і лампочкою «Ілліча». Якщо це правда, то зробив він це руками... американців. Ось факти, які не знайти було колись у шкільній історії СРСР, а тепер і путінської Росії. Всього за 10 років (1930-1940) американці створили в СРСР хімічну, авіаційну, електротехнічну, нафтову, гірничодобувну, вугільну, металургійну та іншу промисловість, спорудили найбільші в Європі заводи для виробництва автомобілів, тракторів, авіаційних двигунів та іншої продукції. Наприклад, знаменитий Сталінградський тракторний завод був спочатку побудований у США, демонтований, а потім на 100 кораблях перевезений і зібраний у СРСР. «Дніпрогес» побудувала американська фірма Cooper Engineering Company разом з німецькою компанією Siemens. Горьковський автозавод (ГАЗ) був побудований американською компанією Austin. Теперішній АЗЛК споруджено за проектом Форда. Навіть знаменита Магнітка є точною копією металургійного комбінату в місті Гері штат Індіана. Та що там казати, коли одна лише Фірма «Albert Kahn Inc» спроектувала і побудувала …500 радянських підприємств! Загалом же, за 10 довоєнних років, американці побудували в СРСР близько півтори тисячі заводів і фабрик, на спорудження яких приїхало близько 200 тисяч американських інженерів і техніків.  Американські професори підготували на робітфаках триста тисяч кваліфікованих фахівців — кадри для радянської промисловості на довгі роки вперед! Таким чином матеріальну базу соціалізму в СРСР за 10 довоєнних років побудували не Ленін із Сталіном, а капіталісти США. Щоправда, руками мільйонів в`язнів ГУЛАГу. Але це, як завершує кожну серію «Слідство вели…» актор Леонід Каневський, вже зовсім інша історія…