Робітнича Понінка не так давно була в центрі уваги ЗМІ. Через мітинг і перекриття траси Київ — Кременець паління шин перед адмінприміщенням паперової фабрики, викиди труби якої і спричинили протести. Та пристрасті вщухли і вдалося досягти порозуміння. Намітилася лінія співпраці між громадою міста та адміністрацією фабрики. Підписано Договір соціального партнерства, згідно з яким громаді щомісячно надається по 30 тисяч гривень на вирішення соціальних питань, крім того створена ініціативна група з активістів громади, депутатів та спеціалістів паперової галузі для координації всіх дій, спрямованих на покращення екологічного становища. Правда, на останнє сплановане засідання з невідомих для фабричного керівництва причин місцеві активісти не з’явилися (подейкують, що втрутилися політичні сили, для яких фабрична труба відіграватиме певну роль у виборчих перегонах), у відповідь на це фабрика відмовила у подальшій діяльності ініціативної групи.

Тож місцеві жителі, підбурювані радикально налаштованими активістами, знову зібрали Народне віче. Проте цього разу воно пройшло у дружній атмосфері. Площа розділилася на дві частини, з одного боку — люди, які прагнули повної ліквідації шкідливих викидів, не виключаючи при цьому повного закриття фабрики, з іншого — працівники фабрики, які внаслідок радикалізму і непорозуміння могли втратити роботу і засоби для життя.
Василь Ладнік, понінківчанин, котрий неодноразово бував у найгарячіших точках сходу країни, так прокоментував цю ситуацію: «У вересні 2014 року, за моїми підрахунками, проти України на сході було 70 відсотків населення, на сьогодні ситуація змінилася з точністю до навпаки. У нас теж відбувся умовний поділ людей — на тих, хто за фабрику, і тих, хто проти неї. Я особисто не був би таким категоричним. Я за те, щоб фабрика працювала, але щоб викиди зменшувались». 39-річний військовий пенсіонер Олександр налаштований більш рішучіше: «Вже шість років живу в Понінці, маю троє маленьких діток і не хочу, щоб їх здоров’я псували шкідливі викиди з труби. Нехай хоч закриваються, хоч переходять на газ, але довкілля має бути чистим». Понінківчанка Руслана теж має на утриманні двох малолітніх дітей, але виступила категорично проти закриття фабрики, адже отримана вчасно на фабриці заробітна плата є чи не єдиним джерелом існування її сім’ї.
Змінив гнів на милість і один з найактивніших організаторів акції протесту Василь Демидюк, який розчарований низькою активністю місцевих жителів. «Через кожен період має бути звіт влади і фабрики про зроблене. Ми не ставимо питання повного закриття фабрики. Мова йде про її перехід на опалення газом, доки не завершаться ремонтні роботи з котлом. Я розумію вихід фабричних працівників на підтримку фабрики, але зрозумійте і нас. Сажа, що вилітає з труби, так і лишається каменем спотикання між фабрикою і селищем». До речі, про роботу селищної громади, її керівництва в цьому сенсі на Народному віче не було сказано ні слова. Про радикалізм і можливість непередбачуваних дій свідчила поява на зібранні людей із косами, сокирами та автомобільними шипами і велика кількість правоохоронців.
 Виступаючи від імені адміністрації ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика», технічний директор Руслан Сава розповів присутнім про низку уже реалізованих заходів для зменшення викидів із фабричної труби. Їх загальна вартість сягає двох мільйонів гривень, на черзі – придбання третього циклона ЦБ-49 (548 тис. грн. без урахування будівельних та монтажних робіт). Крім того, керівництвом фабрики уже ведеться активний пошук фільтра рукавного другого ступеня очистки вартістю понад чотири мільйони гривень. «Ми живемо і працюємо на цій землі і самі зацікавлені в тому, щоб усунути всі неполадки. Але ця робота не робиться так швидко. Котел перебуває в режимі пуско-налагоджувальних робіт. Фабрика розвивається, збільшує потужності та штат працюючих. Нами виплачена заборгованість із заробітної плати, що залишилася від попередніх власників. Середньомісячна зарплата складає 3407 грн. На підприємстві офіційно працевлаштовано 941 працюючого, із них понад 400 чоловік власне понінківчани, інших довозимо транспортом із навколишніх сіл і містечок. Ми підприємці і робитимемо все для того, щоб фабрика працювала. Нам важко зрозуміти майже щомісячні зібрання, колотнечу, політичні передвиборні інтриги, амбіції. Ми працюємо, платимо податки, зарплати. На вирішення різних соціальних питань селища лише за останніх кілька місяців фабрикою виділено майже два мільйони гривень. Питання зменшення шкідливих викидів у нас залишається відкритим. Зараз на фабриці працює екологічна інспекція, рекомендації якої будуть взяті до уваги, розроблені. Але це — питання не одного дня».
Так і розійшлись усі учасники Народного віче в Понінці, кожен маючи свою думку. Єднало всіх одне — питання шкідливих викидів із фабричної труби потрібно вирішувати негайно. Що ж до порушення та озвучення питань екології, пов’язаних із шкідливими викидами фабричних стоків у річку, що ніби-то спричинило загибель риби, то є офіційний результат незалежної експертизи, проведеної в сусідньому районі, за кілька кілометрів. Згідно з ним, негативну роль зіграли погодні умови, — спека, позаяк шкідливих речовин у воді — не виявлено. Загалом Народне віче в Понінці, попри прогнозовані результати, закінчилося мирно. Радикалізму протистояв здоровий глузд.