В Городку залишилось не так вже й багато діючих заводів. Колись їх, успішних, було аж шість, тепер же — два: «дихаючий на ладан» молокозавод і цукроварня. Судячи з ситуації, яка склалась довкола цукрозаводу, найближчим часом і він піде у небуття як символ втраченої індустріальної епохи.
«Солодкі часи» вже позаду
Раніше в південно-західній частині нашої області працювали шість цукрових заводів: Сатанівський, Кам’янець-Подільський, Маківський, Вишнівчицький та два Городоцьких, один із них залишився «останнім із могікан» цукроваріння. «Старший побратим» Городоцького цукрозаводу № 2 був збудований ще в середині XIX століття і в 1996 р. тихо «почив у Бозі», як і решта. Це негативно вплинуло на показники Хмельниччини у виробництві цукру і посівів цукрових буряків. Якщо ще до 1990 р. наша область посідала 2-3 місця в рейтингу бурякосійних регіонів, то вже у 1993 році вона перемістилась на шосте, а в 1998 році — на сьоме. Заводи припиняли своє існування, буряку сіялось все менше, об’єми виробництва «білого золота» скорочувались. Городоцька цукроварня № 2 з 1997 р. працює лише на половину потужності. З урахуванням того, що у найкращі свої часи (в 60-их роках) підприємство переробляло 5250 тонн, падіння катастрофічне.
У радянські часи продуктивність заводу дозволяла серйозно займатись облаштуванням інфраструктури міста. Так, стараннями тодішнього керівництва було збудовано клуб на 500 місць, водолікарню, торговельний центр (три магазини і кафе), школу, лазні, комбінат побутового обслуговування, спортивний центр, два дитсадки, спальний корпус у піонертаборі, стадіон. Зараз це видається фантастикою, особливо якщо взяти до уваги, що з 2008 р. цукроварня повністю припинила виробляти продукцію. Біда прийшла до підприємства в особі «ефективного власника».
Волиняни гнуть свою лінію
Із 1997 р. цукровий завод пережив ряд безкінечних реорганізацій і врешті потрапив у власність волинської фірми «Луга-Нова». При волинянах підприємство працювало ще майже два роки. Потім почалася затяжна чорна смуга. Нові власники заморозили завод і зовсім не поспішали реанімувати виробництво. Зважаючи на те, що південно-західна частина Хмельниччини завжди була ударна в плані роботи з цукровим буряком і те, що городоцьке підприємство, яке виробляє «солодку смерть», залишилось у цих краях єдиним, логіка розвитку цукрового бізнесу була більш ніж привабливою. Однак в «Луга-Нової» діє своя, особлива логіка. Найгірше, що ця, вибачте на слові, «логістика» не лише нікуди не годиться, але й завдає шкоди місцевим аграріям. Із 2011 р. представники агрофірми активно агітували селян і фермерські господарства засівати буряком значні території. Була тверда обіцянка відновити роботу підприємства.
Все завершилось гучним скандалом. Обіцянка «Луга-Нової» не вартувала і виїденого яйця, завод не запрацював, а аграрії «пролетіли». Власникам щедрих врожаїв цукрового буряку довелось екстрено виходити зі становища. Найближчі потужності по переробці сировини є в Тернопільській області (Чортків) і в Наркевичах (Волочиський район). І в той, і в той бік майже по сто кілометрів — затрати на перевезення, пальне і т. д. Загалом хтось недорахувався прибутку, а хтось і «прогорів». Утім горе-активісти «Луга-Нової» не переставали сіяти оптимізму щодо роботи цукроварні і з кожним роком продовжували буряковий «лохотрон», настирливо прохаючи обсіватися буряками.
Ось і на наступний 2015 р. є обіцянка озолотити селян. І схоже, що вона котрий раз абсолютно порожня. У цьому році в Городоцькому районі було засіяно 5161 гектар цукрового буряку. «Луга-Нова», як суб’єкт, безпосередньо зацікавлений у завантаженні сировиною власного підприємства, спромоглась лише на 61 гектар. Запускаємо підприємство? Як то кажуть: «не треба ля-ля».
Соціальна відповідальність? Ні, не чули
З кожним роком цукроварня втрачає шанс на успішне відновлення роботи, обладнання без експлуатації ржавіє і швидко старіє. Сказати у якому стані завод зараз, доволі важко. Останній раз нога журналіста ступала там ще у 2009 році. От і зараз, представників «Подільських вістей» на територію підприємства не пустили. Інженер Володимир Столярчук до інформації представників «Луга-Нової», про готовність заводу до старту ставиться скептично. Володимир Іванович розповів, що наразі до підприємства навіть немає підводу промислової води, без якої робота взагалі неможлива.
Очевидно, що запускати підприємство волиняни не збираються, однак і продавати його теж не хочуть. «Луга-Нова» вже отримувала не одну непогану пропозицію від інших фірм (зокрема, тернопільської «Мрії», яка і забирає частину городоцького буряку). На всі ці оферти представники фірми відповідали демонстративно навмисним завищенням ціни. «Моє і крапка». Ведення такого бізнес-стилю зашкодило не лише аграріям району, але й робітникам заводу. На підприємстві працювала майже тисяча чоловік, у тому числі багато висококваліфікованих спеціалістів у цій галузі. Внаслідок «паралічу» цукроварні соціальна ситуація в районі значно погіршилась. Фахівці порозбігались по сусідніх державах: Польщі, Білорусі і Росії. Коли «Луга-Нова» кинула клич про відновлення роботи заводу, багато хто з робітників і спеціалістів повернувся додому з надією на кращі часи для рідного підприємства. Але їх чекало тільки цілковите розчарування та зневіра.
Елементарність бізнесу
За неджентльменською поведінкою «Луга-Нової» у ставленні до робітників, аграріїв та конкурентів, простежується перелік цілей, які агрокомпанія ставить собі за мету. Очевидно, що завод пустять під «ніж». Є інформація про те, що горе-власники вже взяли кредит під цукроварню. Ось і хороше застосування майна або «лому», це вже справа смаку. Само собою є бажання насолити конкуруючим фірмам, які працюють у цьому ж секторі. Зрештою, можливо, є варіант перетворення бурякосіючої зони на пшеничні плантації. Останнє є лише здогадкою, але те, що цукроварні вкотре «не пощастить», це практично факт неспростовний.
При бажанні влада могла б делікатно натиснути на «бізнесменів», оскільки при купівлі підприємства на власника лягають певні соціальні програми та відповідальності за їх втілення в реальність. Зачепитись є за що. Однак поки можновладці грають у мовчанку, завод стоїть, а люди — без роботи. Варто зазначити, що «Луга-Нова» є дочірнім підприємством ПП «Універсам» нафтово-цукрового магната Сергія Ковальчука з Володимира-Волинського. Доволі впливова фігура, яка мала досить тісні зв’язки з «сім’єю» екс-президента Віктора Януковича. Таким багато що дозволено і минається безкарно.
Усі обставини і фактори просто таки красномовні: «Цукровому заводу в Городку — бути!». Це і робочі місця, і проблеми аграріїв, і надзвичайно важлива необхідність мати в цій частині області потужності з виробництва цукру. Врешті-решт це і питання ціни на цукор для Хмельниччини, адже більший обсяг продукції здатен збити закупівельні ціни. Багато серйозних і дуже важливих проблем можна розв’язати, подарувавши Городоцькому цукровому заводу друге життя. Поки влада мовчить, а волиняни чіпко, без всякої користі «тримають» підприємство, за все розплачуються люди і держава.
Gismeteo 
