Курси валют

Неодноразово «ПВ» висвітлювали, як мешканці віддаленого мікрорайону Лезневе, що у Хмельницькому, відстоюють у влади міста своє право на благоустрій, відкриття та функціонування соціальних об’єктів. У тому числі, аптеки при амбулаторії сімейної медицини, яку, після численних прохань і звернень громади, 2007 року таки  відкрили.

На шпальтах «ПВ» можна відстежити історію з триразовим відкриттям  — закриттям аптеки як «невигідної». А насправді, кажуть лезнівчани, там довго не було ні тямущого фармацевта, ні асортименту ліків.  І ось 2011-го, на радість жителям, у приміщенні амбулаторії почала працювати філія міської комунальної аптеки «Віола». Вона достатньо забезпечувалася   ліками,  завідувачем призначили фахового фармацевта Олену Черевичник, яка, за словами мешканців, стала справжнім «сімейним аптекарем» мікрорайону.
«Два з половиною роки, — пишуть знову до редакції стривожені лезнівчани, — аптека успішно працювала, виконувала план і ніяких претензій чи зауважень про нерентабельність в адміністрації «Віоли» і мови не було. Та, на жаль, те, що добре для людей, виявилося неприйнятним і недобрим для «високого начальства». У 2013 році керівник МКА «Віола» О. Д. Гребенюк робить першу спробу забрати від нас О.Б. Черевичник  (мотивує це виробничою необхідністю рятувати скандальну аптеку в Раковому, а в Лезневому, мовляв, усе в порядку, і тут може справитися будь-який аптекар). Ми, лезнівчани, зуміли тоді впрохати Ольгу Дмитрівну не робити цього. Послухала, та ненадовго».
Буквально торік, у травні, нагадаємо читачам, наші журналісти розбиралися зі скаргою про необгрунтоване, на переконання громади Лезневого, переведення завідуючої аптекою-філією Олени Черевичник, яка здобула довіру у людей як добросовісний фахівець, на інше місце роботи, а саме, «робочою на склад». Натомість, йдеться в листі, працювати в аптеці поставили людину пенсійного віку, чий фаховий рівень та професійні якості відвідувачі поставили, м’яко кажучи, під сумнів.
«Всією громадою виступили лезнівчани проти цього, — цитуємо далі скаргу, — по допомогу змушені були звернутися і до преси, і до телебачення, і до міського голови. Помогло, залишили Черевичник в аптеці, але ця непокора (а, власне, чим завинила тут Черевичник, коли це ми, лезнівчани, самі взялися її захищати?) дуже розлютила завідуючу МКА «Віола» О. Д. Гребенюк, і вона заповзялася будь-що вигнати її. Для цього вона розпорядилася урізати заявку на ліки. Ми це помітили одразу ж: у нашій аптеці став зменшуватися асортимент ліків, хоча в інших аптеках «Віоли» ці ліки є. Нині на полицях аптеки ліків чи не вдвічі менше, ніж було їх до конфлікту. Найбільше не вистачає ходових вітчизняних, а, отже й дешевших, зате побільшало дорогих імпортних. На наші прохання пояснити це О. Черевичник лише знизує плечима: заявки вона подає своєчасно і в повному обсязі. А чому ліків не дають, або дають дуже мало, вона не знає. Заявки виконують лише на третину, не вистачає ліків навіть пільговикам.
Робимо висновок: повторюється те, що уже колись було, штучно створюється збіднений асортимент ліків. А це викликає недовіру покупців і відганяє їх від аптеки. А відсутність виручки робить аптеку збитковою, — і її закривають, тепер уже законно. (До речі, приватна аптека, що недавно відчинила свої двері в Лезневому, рентабельна, хоча розташована вона більш ніж за півкілометра від нашої амбулаторії і аптеки, які розміщуються, нагадуємо, в одній будівлі).
За цим сценарієм нашу аптеку закривали уже чотири рази, нині нависає реальна загроза закриття її вп’яте. Себто — аптеку закрити, аптекарку Олену Черевичник — вигнати (за те, що розумна і її люблять, поважають люди).
Як аргумент, дорікають, що вона часто буває на лікарняному. Так, це правда, п’ятирічна донька часто хворіє (тому за рік 15 днів була на лікарняному). Але чи є совість у «високого начальства» винуватити матір за хвору дитину? Ми, лезнівчани, з розумінням сприймаємо цей факт і не робимо з цього трагедії. До речі, відправляючи Черевичник у відпустку, адміністрація «Віоли» не дає людини, щоб її підмінила. А от інші аптеки філії не закриваються під час відпустки аптекаря.
Не знаємо, кому це вигідно, але погано від того всім лезнівчанам, а до того ж цькується і незаслужено принижується сумлінний молодий фахівець, мати,
що самотужки виховує доньку.
Просимо вашого рішучого втручання і захисту лезнівчан і аптекарки від свавілля чиновників у білих халатах».
Підписи до листа — на семи сторінках. Копію листа автори відправили на ім’я в.о. міського голови К. І. Чернилевського.
До речі, готуючи матеріал, ми дізналися, що у Лезневому нині мешкає понад 7000 жителів, з яких більше півтисячі дошкільнят, понад триста одиноких стариків. Серед численних підписантів листа — і соціальний працівник Галина Плейзор, котра обслуговує 10 підопічних, які користуються послугами цієї аптеки, закуповуючи ліки за безкоштовними і пільговими рецептами. Але таких у Лезневому значно більше. А міська комунальна аптека «Віола» — чи не єдина в місті, котра надає ці послуги. Ми розпитали про доцільність існування комунальної аптеки при амбулаторії у багатьох людей з усіх, як кажуть, «кутків» Лезневого. Усі вболівають за долю аптеки і Олени Борисівни. А от від чиновників довелося почути, мовляв, не громаді вирішувати, чи буде у мікрорайоні аптека і хто у ній працюватиме. А як же розширення повноважень самоврядування, у якого чиновники наче на службі, чи як?
Звернулися за коментарем до начальника управління охорони здоров’я міської ради Михайла Василишина. Передусім, нас цікавило, хто ініціює закриття аптеки в Лезневому? Де, у такому випадку, будуть обслуговуватися хворі за безкоштовними і пільговими рецептами? Чи думає влада про комфорт і добробут жителів, закриваючи аптеку, яка двері у двері з амбулаторією сімейної медицини, чи про щось інше? Зрештою, чому і кому спало на думку роздмухувати цю гостру соціальну проблему нині, напередодні виборів до місцевих рад, коли все більшає розчарування, зневіри у суспільстві. Практично, у кожному гострому листі до редакції люди, у тому числі й лезнівчани, риторично питають: «Чи не проти чиновницького свавілля українці вийшли на Майдан, захищаючи свою гідність, відстоюючи свої права? Невже даремно проливали і проливають кров, ризикують життям?»
Михайло Василишин на початку розмови одразу наголосив: «Ніхто не ініціює закриття аптечного пункту № 10 у Лезневому, незважаючи на те, що ця аптека малорентабельна». Безсумнівно, хотілося побачити порівняльні цифри, що це справді так. Загалом ознайомитися з діяльністю комунальної аптеки конкретніше.
А поки що Михайло Йосипович, котрий, до речі, стояв біля витоків відкриття лезнівської амбулаторії сімейної медицини, запевнив мешканців через газету: доки він обійматиме посаду керівника, і амбулаторія, і аптека будуть у мікрорайоні діяти. Принаймні, до наступного року. Адже у близькому майбутньому насуваються зміни у медичній галузі, які ініціює Міністерство охорони здоров’я. У тому числі, грядуть новації у комунальні медичні заклади.
Вже нині, наголосив керівник, комунальній аптеці непросто працюється, зазнає збитків через зростання закупівельних цін на ліки, недобросовісну конкуренцію з боку потужних фармацевтичних фірм, які захоплюють ринок. Чи це соціальний об’єкт — комунальна аптека для жителів, пенсіонерів, малозабезпечених? Питаннячко. В нинішніх умовах, переконаний Михайло Йосипович, це усе ж — комерційний об’єкт, який має приносити прибуток. А інакше аптека приречена на закриття.
Ми завітали до Лезнівської аптеки-філії №10: чи працює заклад, чи врешті на робочому місці, як було обіцяно, після відпустки аптекар Олена Черевичник? За двадцять хвилин спостережень підсумовуємо таке. Аптеку відвідало п’ятнадцятеро людей різного віку. Хтось — прямісінько від лікаря амбулаторії за ліками від пневмонії, хвороб серця... Хтось — з дому — за ліками від гіпертонії, захворювань внутрішніх органів, отруєнь. Та не всіх вдалося обслужити Олені Борисівні, бо часто запитуваних ліків на майже порожніх полицях немає. Вона брала у людей замовлення, обіцяла виконати заявки. Лезнівчани ще раз через газету попрохали владу забезпечити аптеку асортиментом ліків. І людям, і аптеці це буде вигідно.