Днями на Летичівську райлікарню (адресно!) прийшло майже дві тонни медичної допомоги з Америки, ще сімсот кілограмів — у дорозі. Акуратно складені в картонні ящечки медпрепарати, інструментарій, одноразова білизна, хірургічні костюми, засоби гігієни, марля, катетери, ендотрахіальні трубки для діток всіх вікових категорій, фіксуючі шини, травматологічні протези… — далеко не повний перелік отриманого. Сума доставленого сягнула 25 тисяч доларів, що значно перевищує річні видатки на заклад.
Відправила вантаж у райцентр українсько-американська фундація «Від брата до брата». А ось зініціював, організував, як модно у нас казати, «вибив» її уродженець Летичева, нині знаний, один з десятки кращих онкорадіологів в Америці, професор Олександр Кириченко. Хотів допомогти землякам.
— Саша змалку був дуже простим, такий і досі, — розповідає про свого однокласника, нині відомого американського світила, головний лікар Летичівської райлікарні Алла Томенчук. – А під час останнього візиту в Україну, слухаючи-бачачи, як виживає українська медицина в стані хронічного недофінансування, зокрема, як доводиться виживати лікувальному закладу в рідному містечку (хоча, треба віддати належне головному лікарю й персоналу, приміщення й оснащення тут на належному рівні: залучають позабюджетні кошти, вишуковують шляхи для ремонту, модернізації – авт.), спитав: «Чим можу допомогти?» А я відповіла: нам буде актуальним, що б не прислав. Він запевнив, що при найпершій нагоді зробить усе можливе, щоб хоч якось нам підсобити. І ось у квітні Саша подзвонив: відправили вантаж. Але, — Алла Михайлівна не приховує гірких реалій сьогодення, — знайшлися в Україні спритні служби, які довгих чотири місяці гальмували процес передачі адресованого нам. Звісно, для них Летичів – всього лиш периферія. І мало зважали на те, що допомога адресна, знаходячи причини для відмовок-відстрочок.
Тож чимало нервів попсували, чимало часу довелося потратити на щоденні дзвінки до відповідних служб… Втім, таки своє забрали.
— Допомагав лікарні Олександр Володимирович й до цього, — гордиться славним земляком і другом головний лікар. – Пригадую, одного разу привіз чемодан інструментів, атравматичних. Куди тим, якими доводиться користуватися, до них! Наші лікарі натішитися не могли. Кириченко дуже активно й суттєво допомагає військовим в зоні АТО. Українсько-американська фундація «Від брата до брата» присилає необхідне великим шпиталям, а Саша зі спільнотою хірургів, за свій кошт, – медсанчастинам на передовій.
— Мені, як кожному батькові, приємно, що мій син прислав таку допомогу своїм землякам, — щиро мовить батько Олександра, колишній головний лікар Летичівської райлікарні 90-річний Володимир Семенович Кириченко, який прийшов разом з керівниками, пересічними мешканцями району на урочисту мить отримання «гуманітарки». – Адже найцінніший скарб у всьому світі – здоров’я, а за нього простому українцю, надто селянину, доводиться віддавати останні копійки. Тепер хоч щось пацієнти лікарні отримуватимуть безкоштовно. До слова, подібні бандеролі отримав не лише Летичів, а й Київ, Дніпропетровськ…
Не без гордості, по-батьківськи тепло розповідає Володимир Семенович про здобутки сина: «Сашко в Америці вже більше двох десятків літ. Обставини змусили переїхати. Свого часу, працюючи в Київському медінституті, захистивши докторську, маючи сім’ю і двох діток, він (були у нас такі часи) по вісім місяців не отримував зарплатні… Тож вивчили з дружиною мову й… Спочатку йому заборонялося займатися лікарською практикою, бо наш докторський ступінь, по суті, нічого не означав для американців. Тож попервах працював штукатуром, різноробочим, паралельно опановуючи програму. І – склавши необхідні іспити, отримав тамтешній диплом… Влаштувався в солідну організацію… Зараз син – відомий у світі радіолог, читає лекції по закордоннях. Він пише наукові роботи і присилає копії мені, я залюбки читаю, — очі батька світяться радістю. – Уже внуки мої позакінчували там університети. Приїздять до мене усі двічі на рік. Переймається Саша проблемами України, живе її болями. Оце попросив вислати фото, як на колінах прощаються українці з загиблими своїми героями…»
Не просто переймається, а – допомагає. От якби на кожен район по такому Кириченку!
Gismeteo 
