Майже два роки Ванесса Малюта намагалася повернути свою доньку Діану із сиротинця. І це їй вдалося. Щаслива 22-річна мати двох дітей розповіла про свої митарства у цей неспокійний та навіть тривожний час. Хто винен у тому, що шестимісячна Діана опинилася у Будинку дитини, однозначно стверджувати не буду. Можливо, вона сама розгубилася, коли народилася друга донька, до того ж з особливими потребами, побоювалася, що не справиться з материнськими обов’язками.
Коли у сімнадцять років дізналася, що чекає дитину, то її наречений накивав п’ятами. А їй ні від кого не було сподіватися на допомоги — бабця рано пішла за межу, а за нею й мати. Без них господарство звелося нанівець, тож Ванесса з Лерою ледве зводила кінці з кінцями. І знову незапланована вагітність. Коли народилася Діана, то її батько на перших порах теж не узяв відповідальності за виховання доньки.
Хоча Ванесса стверджувала, що працівники соціальної служби змусили її написати заяву, щоб донечка тимчасово перебувала у Будинку дитини — заради ж її благополуччя. Вона погодилася, бо обіцяли ще й оформити для Діани інвалідність.
Проте серце боліло за доньку. Вона до неї навідувалася, та якось жінку не пропустили працівники «Берізки», порадили, щоб вона більше не приходила. Ванесса не могла зрозуміти, чим завинила, бо поводиться коректно й спокійно, та й дотримується здорового способу життя. А ще вирішила забрати доньку із сиротиця додому, цього прагне і її чоловік Валерій. До речі, він теж не міг зрозуміти, чому йому забороняють бачитися з його донькою, не пропускаючи у Будинок дитини. Він упевнений, що Діа- на у колі сім’ї стане щасливою, бо її усі люблять і з нетерпінням чекають.
Проте, на жаль, ніхто і не намагався посприяти подружжю повернути дитину. Чиновниця із Чорноострівської сільради навіть вислухати не захотіла молоду маму, а прогнала з кабінету. За словами Ванесси, її теж залякували керівники «Берізки», відмовивши зареєструвати заяву про те, щоб повернути доньку. Та й, зрештою, я уже не раз переконувалася, що працівники цього закладу неохоче віддають дітей на усиновлення, хоча у казенних стінах їм живеться несолодко. Та що вдієш — у них свої плани та інтереси щодо підопічних.
І Ванесса, збагнувши, що сама не здолає бюрократичні перепони, звернулася за допомогою до громадської організації «Хмельниччина без сиріт». Волонтери відразу ж кинулися на допомогу молодій матері. Вони зустрілися із чиновниками райдержадміністрації та соціальної служби, керівником Будинку дитини, а ще навідалися у Бережанку, де проживає Ванесса із сім’єю, переконалися, що причин, аби Діана залишилася у стінах сиротинця, нема: вони надумані й безпідставні. Та й сусіди, й староста села переконані, що подружжя зможе дати раду ще одній доньці.
Хоча й не в розкошах купається сім’я, але батьки навели лад у хатині, дбають, щоб харчів було вдосталь, аби приготувати їжу для доньки. Тому після рішення комісії райдержадміністрації маленька Діана повернулася до рідного дому.
Сподіваємося і їй, і старший сестричці буде у ньому затишно й тепло. А Тетяна Воронцова, координатор громадської організації «Хмельниччина без сиріт» зауважує, що Ванесса не залишиться без їхньої підтримки. Адже як це важливо: відчувати молодій матері та ще й двадцяти п’ятьом малозабезпеченим сім’ям, що вони не залишаються на- одинці зі своїми щоденними потребами.
Gismeteo 
