Цей випуск «Вечірніх зустрічей» присвячений сороковинам Небесної Сотні. Його підготували читачі нашої газети, пишучи вірші про Майдан. Співцями Майдану стали люди різного віку, уподобань, але об’єднані любов’ю. Ця хвиля істинної народної творчості сильна актуальністю: адже вірші про Революцію гідності почали надходити до газети ще в той час, коли Майдан палав шинами, стікав кров’ю і виборював гідність під смертельний свист снайперських куль. Доземно вклоняємося всім, хто мислив Майданом, вірив Майданом, жив Майданом. Пропонуємо рядки народних поезій, народжених у лютий час боротьби із злочинною диктатурою.
ГІМН МАЙДАНУ
Україно, наша рідна мати,
Час настав нам волю здобувати.
Нас багато, нас не подолати,
Україну будем захищати.
З півночі на південь, з заходу до cходу —
Не дамо нас посварити ворогам народу!
Ми — багатомовні, але ми — єдині,
Не дозволим брехунам жирувати нині,
Не дамо, щоб керували нами ситі свині!
Не дозволимо синів на кілерів вчити,
Не дозволимо дітей на Майданах бити!
Наш гарант працює “добре”,
“Імідж” свій не губить:
На нас “беркут” посилає,
Бо нас люто “любить”.
Україно, Україно, рідна наша мати,
Нас багато з чистим серцем,
Нас не подолати!
Емілія Іванівна,
пенсіонерка, 94 роки. м. Хмельницький.
ГЕРОЯМ МАЙДАНУ
У полі тополя зелена стояла,
На тій тополині зозуля кувала.
Вона для синочка роки рахувала.
На тій тополині зозуля кувала,
Мати на Майдан сина проводжала:
“Іди, іди, мій синочку, довго не барися,
На третій деньочок додому вернися”.
Пройшов місяць, минув другий,
третій наступає,
А мого синочка вдома і досі немає.
Ой почула мати з двору ворона чорного —
Несуть люди у труні сина неживого.
Мати впала на коліна, гірко заридала:
«Я ж тебе, синочку, на Майдан
Живого послала...»
«Не плач, мамо, не журися, я вернувсь героєм,
Захищав я рідну землю для кращої долі.
Не плач, мамо, на могилі, годі сльози лити,
Бо мені, молодому, тяжко в могилі лежати.
Не плач, мамо, на могилі, годі сльози лити,
Бо ще ж мені, молодому, хотілося жити.
Бач, у полі тополина все гнеться додолу,
Не плач, мамо, на могилі, а іди додому.
Я із неба високого на землю дивлюся.
Не плач, матінко, за мною, я не повернуся.
Садіть мені на могилі пахучії квіти,
Хай заплачуть лиш за мною дрібні мої діти».
Марія ДАНИЛЮК,
77 років. с. Якимівці Красилівського району.
МРІЇ НЕБЕСНОГО АНГЕЛА
Матінко, моя рідненька,
Я мав так багато мрій,
Хотів зробити багато дій,
Та, видно, така доля судилась:
Снайперська куля розпорядилась,
Відібрала у мене молоде життя,
І нема земному уже вороття.
Тепер я ангелом у небі буду літати
Та на Україну згори споглядати
І тебе, моя рідненька, охороняти.
Пробач, моя мамо, що носиш ти чорну хустину,
І сльози ллються безупину.
Та й сонце для тебе перестало світить,
А бідне серденько щоденно щемить.
Хотів я дуже жити,
Дівчину вірно любити,
Дім збудувати, посадити садочок,
Виростити своїх діточок.
Не плач, моя мамо рідненька,
Я буду приходить до тебе раненько,
Прийду я до тебе у сні й наяву.
Зігрію згорьовану душу твою.
Я загинув за свою Вкраїну,
За тебе, мамо, і за всю родину.
Поклав голову за волю
І за кращу для всіх українців долю.
Владислав ЗАХАРЧУК,
учень 9 красу Требуховецької ЗОШ Летичівського району.
НИТКАМИ ЛЮБОВІ
Нитками любові зшиваєм Вкраїну,
Зшиваємо рани, і болі, й руїни,
Шляхами братання простори встеляєм,
Бо ціну всьому не з переказів знаєм.
Зшиваємо рани, осуджуєм зраду,
До витоків Божих йдемо на пораду.
Зігріту надію плекаємо в грудях
На те, що розбіжностей більше не буде.
Зшиваєм, зшиваєм і будем зшивати,
Щоб сумніву й смутку у серці не мати,
Щоби не коптіло насильства багаття
І завжди добро було у нашій хаті.
Нитками любові зшиваєм Вкраїну,
Зшиваємо долю її журавлину.
Зшиваєм, зшиваєм і будем зшивати,
Вона ж бо, як віра, вона ж наша мати!
Анатолій ПАСІЧНИК.
смт Нова Ушиця
Gismeteo 
