У перший день повномасштабного вторгнення ворога в Україну Андрій Кондратюк, батько трьох доньок, вирішив обороняти рідну землю від загарбників. Він, справжній патріот, навіть не вагався, чи йти йому до військкомату. Хоча війна для нього, відважного воїна, розпочалася ще у 2014 році.
Шляхи життєві — непередбачені, сповнені несподіваності. І в цьому не раз переконувався Андрій Кондратюк. Адже в рідному селищі Млинів, на Рівненщині, де зростав, у технолого-економічному фаховому коледжі опанував мирну професію, проте служба в армії внесла свої суттєві корективи. Андрій, строковик, вирішив присвятити життя військовій справі, уклавши контракт зі Збройними силами України.
Зустріч із Наталею змінила життя Андрія Кондратюка, додавши радості та щасливих миттєвостей. Адже відразу ж дівчина зачарувала військовослужбовця, й він попросив її руки. Як народилася перша донечка Анастасія, то вирішив залишити армійську службу.
Подружжя поселилося та облаштувало сімейне гніздечко у Великій Медведівці на Шепетівщині. Знайшовши улюблену справу, Андрій працював, а тихими сільськими вечорами писав ліричні вірші — душевні та зворушливі. Здавалося, так буде завжди — затишок пануватиме в його домі, а на рідній землі — мир та спокій. Та все ж довелося знову взяти в руки зброю, коли на сході України у 2014 році спалахнула війна.
Муза відважного бійця не мовчала, хоча й гриміли гармати. Реалії, сумні та навіть трагічні, антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей відобразив у віршах — щирих, правдивих та емоційних. Втрата побратимів озивалася не лише болем у серці, а виливалася у поетичні рядки.
Аж у 2019 році вдалося Андрію Кондратюку видати збірку віршів «Чуття родини». Презентація її відбулася у Шепетівській літературно-мистецькій студії «Доля». Вийшла у світ і друга збірка «В житті філософи усі». А ще Андрій Миколайович — турботливий батько, і для нього троє доньок Настя, Мирослава та Злата — найдорожчий скарб. Їм теж присвятив поетичні рядки:
Та щастя в мене вже єдине —
Це рідні донечки мої.
У Бога я прошу щоденно
Здоров’я дати дітворі.
В навчанні, щоб було їм легко,
Легких життєвих їм доріг.
І щоб завжди вони вертались
На рідний батьківський поріг.
Тоді було ще мирне небо над головою, а наші діти не здригалися від звуків сирени, не ховалися в укриттях через прильоти ворожих ракет. Гірко, але вони на своїй рідній землі опинилися у небезпеці та живуть у постійному неспокої. А що може бути дорожче, аніж діти?
Не роздумуючи, Андрій Кондратюк, у лютому 2022 року, поповнив ряди добровольців, знову ставши на захист своєї родини, своєї Вітчизни. Та й інакше не могло бути. Любов до української землі — безкорислива та самовіддана, додає сили воїнам-захисникам у боротьбі з ненависним ворогом, — стверджує поет:
Війна за рідну Україну,
За мир, добро і спокій на землі.
Щасливу, вільну Батьківщину,
Духмяний хліб на батьківськім столі.
Що українцям Богом дане,
Загарбать хочуть кляті вороги.
Та й крихти жоден не дістане,
Не буде в краї їхньої ноги!
Нелегко було і Наталії без міцного чоловічого плеча. Довелося справлятися із нескінченними домашніми клопотами, піклуватися про доньок, які безмежно сумували за татусем. Та найважче, стверджувала вона, чекати звісточки від чоловіка, адже повсякчас доймала тривога та страх. Та все ж вона, дружина захисника, — справжня берегиня свого дому, упоралася з труднощами та випробуваннями.
Коли ж Андрій Кондратюк повернувся з фронту, то не гаяв часу. Одразу ж знайшов своє місце у цивільному житті — трудиться, дбаючи про сімейне благополуччя. Та ще й занурився у громадську роботу, адже Андрій Миколайович — керівник Шепетівської спілки учасників бойових дій у зоні АТО.
Однак потреба у поетичному слові не вичерпалася. Плекає надію, що побачать світ ще дві збірки «Холодна грань війни» та «Кумівські посиденьки», які підготував до друку.
Та найголовніша і найбільша мрія, найпалкіше бажання Андрія Кондратюка — щоб Перемога в рідний край прийшла, мир та спокій запанували на українській землі, а щасливі усмішки дітей втішали батьків.
Gismeteo 
