Це вже розуміє малий Андрійко, бо траву на подвір’ї немає кому викосити та й стара огорожа від вітрів похилилася. Йому, п’ятирічному хлопчику, ще не під силу така копітка робота. Все ж Андрійко намагається допомагати матері — у хаті підмете, посуд помиє. А ще ходить у сільмаг за продуктами, навіть, хвалиться, що їздив автобусом на великий базар і купив собі футболку. Бо вже давно грошові купюри розрізняє. Щоправда, завжди поряд мама. Без нього вона ні на крок. Адже Андрійко — мамині очі, бо Тетяна — слабозора.
Жінка не уявляє своє життя без сина – кмітливого й жвавого. Як дізналася, що стане матір’ю, то почувалася найщасливішою у світі. Проте лікарі часто її засмучували, стверджуючи, що патологія у малюка неминуча. Проте всупереч прогнозам хлопчик народився здоровим. Та й свекруха зраділа появі онука, обіцяла допомагати. Проте так і не покликала невістку у міську квартиру, а Тетяна з дитиною на руках взимку із пологового будинку змушена була поїхати до бабусі в село. Тоді ще самотньою матір’ю себе не відчувала, бо чоловік Юра підтримував її. І сподівалася, що так буде завжди. Адже, як без кохання? Було воно, та виявилося крихким і скороминущим. Розлучилися, назавжди спаливши мости.
— Є в Андрійка єдина бабуся, але вона не цікавиться ним, — каже Тетяна Каплан. — Та й я у свекрухи не прошу допомоги, а намагаюся з проблемами впоратися сама. І часто мені зустрічаються добрі люди. Приїжджала до нас хмельничанка Оксана Кольгофер, подарувала такі необхідні меблі. Не забуває про нас і віньківчанка Валентина Барвінок, не так давно одяг для сина привезла.
Нелегко жінці торувати життєву стежку, бо навіть кольорів не розрізняє – лише сонце та тінь. І найбільшим її бажанням залишається побачити світ в усіх його барвах. Хоча вона й пережила уже кільканадцять операцій, проте не відмовилася б ще від однієї. Однак не впевнена, чи будуть результати втішними. Безперечно, лікування у закордонній клініці перспективніше, аніж у вітчизняній, але воно недосяжне для Тетяни. А їй ще нема й тридцяти років.
Звісно, хотілося, щоб поряд з Тетяною була людина, яка сприйняла б її з фізичною вадою і підтримувала у непростому світі. Сподіваюся, що після публікації у жінки з’являться ще й друзі — надійні і безкорисливі. Телефонуйте у редакцію за номером — 63-27-58.
Gismeteo 
