За що б не бралася Оксана Буймістер, усе створює з любов’ю та блискуче.
У її вмілих руках із тканини та стрічок народжується лялька-мотанка — родинний оберіг, а звичайне яйце перетворюється у Великоднє диво. Вражає не лише неймовірною красою, а таїть у собі велику втаємничену енергетику.
З року в рік майстриня навчала писанкарських премудростей своїх вихованців, школярів початкових класів та їхніх батьків. Передала секрети цього давнього мистецтва своїм синам Павлу, Олесю та невістці Анні.
Розмальоване яйце ще у дитинстві під супроводом бабусі, зауважила моя співрозмовниця, пробудило нестримне бажання відроджувати прадавнє мистецтво писанкарства.
Майстриня впевнена — у яйці через символи, образи наші предки закодували знання про Всесвіт. Тому й узялася досліджувати та розшифровувати їхні послання нащадкам.
Хоча і створює власну писанку, але ще у пошуках чогось нового та незвіданого їй у цьому прадавньому мистецтві.
— Мені вдалося здійснити одну зі своїх заповітних мрій, нарешті придбала цінну та рідкісну книгу Сергія Кульжинського «Опис колекції народних писанок», — продовжувала Оксана Буймістер.— Уперше вона була видана ще до революції 1917 року. В ній понад дві тисячі малюнків писанок. Це неоціненний скарб для мене, що потребує глибинного занурення, аналізу та обміркування.
Захопила її ідея заснувати школу ладування. І лише понад рік тому вдалося здійснити бажання.
— Мій задум підтримав коханий чоловік Ігор і облаштував чарівну хатинку поза містом, — розповідала Оксана Буймістер. — Ця школа слугує для тих жінок, які прагнуть та хочуть стати щасливими. У ній через слов’янські давні сакральні практики ми ладуємо — приводимо в гармонію дух, душу і тіло. У наших ладуваннях здебільшого створюємо і використовуємо ляльку-мотанку. Ця давня слов’янська практика дає можливість торкнутися кожної сфери жіночого життя — сім’ї, здоров’я, роботи, фінансів.
У передвеликодні дні Оксана Буймістер розпочала серію майстер-класів з писанкарства. Під її супроводом чаклують над яйцем не лише початківці, а й ті, хто хоче дізнатися щось нове і цікаве з давнього мистецтва.
Свічка, що палахкотить у хатинці, дарує незрівнянний аромат.
— Це віск неймовірно гарно пахне, — пояснює хранителька слов’янських звичаїв. — Бо свічки виготовляю з натуральної вощини, яка є різних кольорів. Кожному це під силу. Створюючи свічку, закладаємо в неї певні емоції, сподівання, мрії, побажання, запити. Коли ж запалюємо її, то активізуємо їх. Для мене свічка — це вогонь, який очищає, тепло і зв’язок з Божественним світлом Всевишнього.
Радіє моя співрозмовниця, що у синів теж цікаве та наповнене життя, бо кожен знайшов собі справу до душі. От тільки сумно їй від того, що Олеся обіймає лише подумки. Син у Чехії будує кар’єру музиканта і композитора. «Утім я щаслива щастям своїх дітей»,— каже мені.
А читачам газети бажає бути в ладу зі своїм світом: «Шукайте ресурси в знаннях наших предків, відновлюйте зв’язок із Родом і бережіть світло своєї душі».
Мабуть, не лише витончена жіночність, мудрість хранительки слов’янських традицій Оксани приваблює і підкоряє співрозмовників, а її щирість, доброзичливість та життєствердність.
Gismeteo 
