Здавалося б, випробовування, через які проходять українці, вже вихлюпуються через край. Звідки вже «свіжим» братися? Та все-таки черговий шок пережили ми, коли весь минулий тиждень не стихало полум’я на нафтобазі у Глевасі Васильківського району на Київщині. Періодичні потужні вибухи резервуарів з нафтопродуктами, їдкий чорний дим зі смоляними опадами над прилеглими населеними пунктами, над полями страшив кожного, хто спостерігав за рукотворним пеклом. За даними МОЗ, в результаті пожежі загинуло п’ятеро людей, 15 — отримали сильні опіки і поранення. Щодня жителі району вислуховують застереження не споживати городину, овочі, інші продукти, які вкрились кіптявою. Зона хоч і не чорнобильська, але здоров’я від того точно не додасться.
Гігантська пожежа декількох резервуарів з паливом, побудованих майже поряд з військовими складами, тільки дивом не обернулася ще більшою катастрофою. Власник нафтобази екс-міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, який вже давно за межами України, та його партнери на місці називають причиною пожежі навмисний підпал або теракт. Компанія «БРСМ-Нафта» оголосила навіть нагороду в мільйон гривень за інформацію про винуватців пожежі і має намір залучити міжнародних експертів для з’ясування її причин. Попри те голова МВС Арсен Аваков заявив, що переробна реалізація нафтопродуктів на цій нафтобазі здійснювалася без відповідних дозволів про введення її в експлуатацію. Ще раніше нафтобаза отримала припис на 64 порушення, але жодне з них не ліквідовано, адже, як стверджує керівник СБУ Валентин Наливайченко, її кришував один із заступників генерального прокурора. Експерти нафтового ринку кажуть, що нафтобаза в Глевасі — центр кустарного виробництва бензину в Київській області. «Про це свідчить номенклатура продукції, яка приходить на нафтобазу», — розповів директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. Він вважає, що до виклику пожежних власники бази намагалися самостійно ліквідувати загоряння, щоб приховати свою незаконну діяльність. А що стосується наслідків для ринку нафтопродуктів, то Куюн передбачає, що пожежа не викличе дефіциту пального в Києві та області, але може призвести до підвищення вартості бензину на гривню.
Пожежа на приватній нафтобазі не минула безслідно і для державного бюджету — Кабмін прийняв рішення виплатити по 200 тисяч гривень сім’ям загиблих і по 70 тисяч гривень — потерпілим. Також прем’єр доручив виділити кошти на санаторно-курортне лікування 300 співробітникам державної служби з надзвичайних ситуацій, які брали участь у гасінні пожежі.
Це і справді важливе та необхідне рішення. І все ж, виникає питання, допоки недбальство чи зумисні «гріхи» приватних структур покриватимуть за рахунок держави, за рахунок платників податків?! Чи, може, у мільйонера Ставицького, який, окрім нафтової бази, володіє мережею автозаправних станцій, та у його близьких компаньйонів вже й копійки за душею не залишилося?
Цікаво, чи відомо українським олігархам, що майже 80 відсотків їхніх співвітчизників опинилися сьогодні за межею бідності? ООН нещодавно завершила дослідження рівня життя українців і оприлюднила ці висновки. Згідно зі стандартами ООН, якщо громадяни живуть на менше ніж п’ять доларів на день, вони — злидарі. Але, як казав Остап Бендер, «якщо гроші ходять, то у когось їх є багато». І ті, у кого багато, аж ніяк не мають намірів розлучатися з «кровними», що відчиняють двері їм у широкий, ні, шикарний світ.
Натомість навіть у спекотне літо народ лихоманить лише при згадці про зиму. Тарифні удари, вже тепер зрозуміло, витримають далеко не всі. І як би не хотіли заспокоїти душу субсидіями, не кожного вони порятують і не сповна. Тож тепер масово на вулицях мого рідного райцентру Віньківці, газифікованого кілька десятків років тому, жителі заготовляють дрова і проводять «модернізацію» — від газових котлів до простих печей. Вимурував піч навіть і мешканець однієї з багатоповерхівок. Благо, його квартира на останньому поверсі. Каже, не минає і дня, аби не стягував з усіх кутків ломаччя, сухі гілки. Інші ж, хто не має можливості «цивілізованого» доступу до прадідівських грубок, ніяк не второпають: чого ж з телевізійних екранів у численних політичних шоу окремі політики запевняють, що нам українського газу для власного споживання достатньо, що немає потреби тягнути з народу останні жили. Хто ж правий, кому вірити, і невже аргументи опонентів залишаються не почутими?
З надією бути почутим прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нагадав, що для отримання другого траншу МВФ вже цього тижня парламент має ухвалити три закони — про підвищення незалежності Національного банку, реформування енергетичного сектору та фінансування НАК «Нафтогаз Україна». Як відреагують на це депутати, дізнаємося згодом. Та якщо мова знову про газ, то, варто нагадати, що вимушене припинення газопостачання минулого тижня відчували Волноваха, Маріуполь, Бердянськ. Проросійські бойовики цілеспрямовано обстрілювали частину магістрального газопроводу Краматорськ-Донецьк з метою припинити газопостачання Маріуполя і зупинити заводи, які там працюють. Яценюк назвав факт вибуху газопроводу цілеспрямованим терактом та порушенням Мінських домовленостей.
Вочевидь, нахабна самовпевненість та розперезаність не дають змоги путінським прихвостням збагнути ставлення усього світу до борців за Новоросію. І все ж навіть їхньому головнокомандувачу — московському карлику довелося побувати у ролі голого короля. Не сподівався, що надто прихильна до Росії Італія викине коника. А починалося все і справді по-королівськи. Під час поїздки до Італії Путіна супроводжували 70 представників російських ЗМІ та, як написала одна з провідних італійських газет, батальйон російських олігархів. Маніакальний самолюб дозволив собі на годину запізнитися на зустріч з Папою Римським(!), хоч об’єктивних причин для цього не було. У властивій йому манері Путін спробував шантажувати й італійського премєра Ренді. Ось цитата: «Итальянские компании, которые боролись за российские контракты, стали из-за санкций в адрес некоторых российских финансовых учреждений... Решайте эти проблемы.... Мы партнеров найдем по линии военно-технического сотрудничества. Итальянские компании могли заработать миллиард евро. Этого не случилось».
Відповідь на російський шантаж надійшла дуже оперативно і виявилася більш ніж красномовною. Нижня палата парламенту Італії терміново і доволі неочікувано ратифікувала Угоду про асоціацію з Україною. Впродовж року Україна просила Рим нарешті розпочати ратифікаційний процес, але жодні вмовляння не діяли. І ось вистачило одного лише візиту Путіна, щоб терези схилилися на бік України. Що ж, побажаємо йому таких же плідних візитів до інших проблемних країн.
Gismeteo 
