На території Меджибізької територіальної громади знайшли прихисток понад 1250 переселенців із тих областей України, де ведуться активні бойові дії. Майже вісім сотень із них вирішили залишитися в громаді до закінчення війни.
– Наша Меджибізька громада може прийняти ще понад півтисячі осіб. Готуючись зустріти людей, які у воєнний час опинилися в складних життєвих обставинах, ми провели облік усіх пусток у селах, поспілкувалися з господарями осель, які проживають в обласному центрі, з жителями, котрі виявили бажання розмістити людей у своїх будинках. Активісти сіл, волонтери провели косметичні ремонти в помешканнях, подбали, аби до приїзду переселенців створити необхідні для проживання умови, — розповідає голова Меджибізької територіальної громади Олександр Ткач. — Крім того, в селі Шрубків ми облаштовуємо центр для внутрішньо переміщених осіб, де можна буде розмістити майже 100 чоловік. Плануємо на цій базі душові, харчоблок, спортивний майданчик. Надалі хочемо створити тут центр реабілітації. А нині це хороше місце для людей, які потребують житла.
Завдяки співпраці з гуманітарним штабом Хмельницької обласної адміністрації, Товариством Червоного Хреста, нашими партнерами з польського міста-побратима Коштшин-над-Одрою, ми змогли допомогти переселенцям одягом, мийними та гігієнічними засобами, продуктами. До речі, багато місцевих жителів приносили зі своїх запасів і консервацію, і картоплю, інші овочі, крупи. У старостатах формували продуктові набори і роздавали приїжджим.
Проте, зрозуміло, потреба у продуктах залишатиметься актуальною. У більшості переселенців закінчилися кошти, роботи немає, тому ми постійно працюємо над тим, щоб забезпечити їх харчами. Завдяки дружнім зв’язкам з орендарями наших земель, фермерськими господарствами, підприємцями вдається вирішувати це непросте питання. Воно — одне з найважливіших завдань на сьогодні.
– Знаю, Олександре Васильовичу, що Меджибізька громада надає постійну допомогу Збройним силам України.
— Так, у цей дуже важкий час громада об’єдналася і робить свій посильний внесок для нашої Перемоги. Планували в цьому році завершити будівництво водогонів, вуличне освітлення на території всієї громади, відкрити центр для постраждалих від домашнього насилля. Але війна перешкодила. Тож вирішили кошти для втілення цих планів — мільйон гривень — переказати Збройним силам України. І в березні, і в квітні свій одноденний заробіток працівники селищної ради, галузі культури, освіти, інші переказали для потреб армії. Таку допомогу надаватимемо до завершення військових дій. Зараз головне — підтримати наших бійців, не допустити, щоб російський чобіт зайшов сюди, на нашу землю.
Не припиняє роботи гуманітарний штаб допомоги військовим: місцеві підприємці постачають рибу, м’ясо, крупи, а наші жителі-волонтери продукти переробляють, готуючи консервації. Вже використали понад 3 тонни риби, майже 20 свиней, 2 туші великої рогатої худоби. Цю продукцію відправляємо на схід. Зв’язки із волонтерами на сході налагодив наш священнослужитель отець Петро, і він контролює постачання продуктів бійцям на фронт.
З ініціативи місцевого підприємця змогли налагодити виробництво одягу для Збройних сил. Швейний цех у Меджибожі виготовляє військову форму, чохли для бронежилетів, аптечки, інші якісні вироби. І коли хлопці з нашої громади вирушають на фронт, намагаємося забезпечити їх усім необхідним, зокрема й бронежилетами Із кожного населеного пункту у Збройні сили пішли служити наші земляки. Чекаємо їх додому з Перемогою і мріємо, щоб швидше запанував в Україні мир. Тоді обов’язково реалізуємо всі мирні плани — і щодо водогонів, і вуличного освітлення, і ремонту доріг...
А нині я вдячний багатьом церковним громадам, які приймають рішення про перехід до Київського патріархату. Ми не повинні залишити найменшого шансу для того, щоб московське зло привільно почувалося на нашій землі. Все повинно бути українським! І все обов’язково буде Україна!
Gismeteo 
