Як на мене, найбільше рватиме на собі волосся і слізно оплакуватиме  кончину хитрого лиса Кравчука не хто інший, як кремлівський ліліпут. Бо ця рептилія, звісно, дякує найбільшому зраднику України за те, що легко наповз на нашу землю, винищує її генофонд і в цілому весь наш багатостраждальний народ.

Відомо, що по смерті про людину говорять або добре, або нічого. Однак про цього зрадника нічого не сказати аж ніяк не виходить. Бо те віроломство, яке він учинив із Україною, знищивши її наймогутніший у світі ядерний щит, а була ж вона третьою ядерною державою після США і расєї, продавши найсучасніший військовий Чорноморський флот (недаремно його домочадці стали мільйонерами у валютному еквіваленті), саме він призвів до загибелі промисловість держави і легко перетворив українців на злиднів, вручивши їм пресловуті “кравчучки”.
Комфортно всівшись дупою в крісло президента України, цей мерзотник ніяк не міг розпрощатися з кремлівськими “цикістами”, своїми колишніми царями. Не пощастило Україні з таким фатальним вибором президента. Расєя спала і бачила, як знову загонить у рабське стійло Україну. Отож, підбивши США на знищення ядерної зброї  України, мовляв, уся вона здебільшого направлена на Америку і Європу, руками американців скоїла чорну справу. Цю режисуру, насправді –  небувале віроломство,  і вчинив запроданець номер один Кравчук.  Відступник, якого вже  тоді патріоти України В. Чорновіл, Л. Лук’яненко, В. Тулупко, офіцери В. Мартиросян, О. Скіпальський, Г. Омельченко та багато інших хотіли розірвати за небувалу підлість і державну зраду, охрестивши його іудою українського народу та держави.
Виявом цинізму стало запевнення  негідником Б. Клінтона, що, мовляв, я підписую власноручно договір про  ядерне роззброєння, який, до речі, ВРУ не ратифікувала, а вже потім усе в парламенті владнаю. Цей гендель було скріплено підписами Клінтона і Кравчука, вважаймо, на колінах, у Бориспільському аеропорту. Згодом, запроданець виправдовувався, що якби він не знищив ядерну зброю, то ще тоді расєя напала би на нас. Бридка дезінформація, якою вкотре годував наш народ цей нечистий керманич. Бо в ті роки расєї було не до України,  в хаосі вона розкладалася, як смердючий труп. Друге, в оборонці України, яка розробляла, виробляла й обслуговувала самотужки свій ядерний потенціал, було залучено майже мільйон учених, офіцерів вищого рівня тощо. Недаремно директор ЦРУ Р. Джеймс Вулсі наголосив, що наша держава цілком може залишити собі ядерну зброю, бо сама її виробляє, утримує, зберігає і вміє застосувати.
Однак в негідника  з українським прізвищем Кравчук були свої плани, свої гешефти, своя диявольська програма. Ще тоді фінансисти та військові порахували, що на утримання ядерного потенціалу (це стратегічна і тактична зброя) достатньо виділяти із бюджету України лише... сім відсотків. Погодьтеся, у порівнянні з тим, що ми витрачаємо нині на ЗСУ, – це копійки!
Нам, кволим, обеззброєним, яким з кров’ю Кравчук і його продовжувачі вирвали здорові і потужні “зуби та кігті”, тобто  ядерний захист, щомиті погрожують москалі-варвари, що ось-ось завдадуть удару тактичною,  стратегічною атомною зброєю то по Києву, то по Варшаві, то по Європі, то по Прибалтиці і т. д.   
І стерті з лиця землі міста, села, зґвалтовані діточки, яких хоронили просто на дитячих майданчиках Бучі й Ірпеня тощо, закатовані безневинні сотні українців – усе це результат небувалої зради, цілком проплаченої “роботи”    небіжчика, якому при житті наші добрі політики співали дифірамби, начепивши  на його груди  Зірку Героя України. І якщо в українців є гідність, якщо є справедлива і гірка пам’ять, то вони повинні на його іудському чолі витаврувати одне-єдине і цілком заслужене слово “зрадник”. А всі почесті й пам’ятник хай складе йому  вже інша  потвора – кремлівський ліліпут, бо саме новопреставлений та його послідовники (про це – згодом), розв’язали цьому східному варвару руки. Варвару, якому весь світ нині щиро і настирливо бажає йти вслід за  наймерзеннішим негідником України. .