Дуже болить душа за долю українських воїнів, які нині перебувають у повному оточенні на металургійному комбінаті «Азовсталь». Наших захисників цілодобово обстрілюють із гармат, мінометів, танків. За ніч ворог здійснює до 25(!) авіавильотів для бомбардувань. Першого травня, з допомогою ООН, розпочалася евакуація цивільних (в основному жінки, діти та люди похилого віку), які перебували в бомбосховищі заводу. До сьомого травня вдалося евакуювати майже всіх цивільних осіб.
Однак на «Азовсталі» нині є понад 600 поранених бійців. Як повідомив заступник командира полку «Азов» Святослав Паламар (Калина) кілька днів тому під час пресконференції з «Азовсталі», ситуація критична. Поранені щодня помирають від важких ускладнень. Не вистачає антибіотиків, перев’язувальних матеріалів, немає можливості робити операції. Тому першочергове завдання — евакуація поранених. І, також, вивезення тіл загиблих. Загалом бійці гарнізону просять застосувати до них процедуру extraction (екстракції) — з допомогою міжнародного посередництва перемістити їх із ворожої території в зону безпеки.
Вони просять про допомогу не вперше. І разом з тим увесь цей час дають відсіч ворогу, до останнього виконуючи військовий обов’язок, захищаючи Україну. Сама «Азовсталь» їм, мабуть, допомагає, адже вони вже давно стали міцніше криці. Попри все, спрагло віримо у порятунок наших мужніх захисників. Додає надії те, що президент Володимир Зеленський 7 травня оголосив про підготовку евакуації з «Азовсталі» поранених військовослужбовців та медиків.
Рашисти у буквальному значенні слова стирають з лиця землі завод, який став цитаделлю для наших воїнів. Окупанти додумалися у вщент зруйнованому Маріуполі провести день побєди. Посеред численних братських могил, з тисячами мертвих тіл у завалених після бомбардування підвалах (марно намагатися зрозуміти глибину їхньої ницості). Однак парад не вдався — така собі жалюгідна подоба урочистої ходи в кольорах георгіївської стрічки…
Якраз 9 травня президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України. Саме він дасть змогу швидше надсилати нам зброю, боєприпаси, військове обладнання, медикаменти тощо. Закон передбачає, що вартість цих поставок буде оплачена згодом. До речі, програма ленд-лізу діяла і в роки Другої світової війни.
Нинішня війна триває. Збройні сили України боронять схід і південь нашої держави. Важко. Дуже важко. Проливається кров тисяч людей, виявляються нові докази злочинів рашистів: у завалах багатоповерхівки в тимчасово окупованому Ізюмі знайдено тіла 44 загиблих мирних жителів. А внаслідок авіаудару по школі в селі Білогорівка на Луганщині загинуло понад 60 людей.
Страшна статистика стає звичним явищем. І цьому відчайдушно опирається серце: хіба це може бути правдою? Мусимо перемогти у війні, щоб покарати винних за зло.
Тиждень тому ворожа ракета влучила в Національний музей Григорія Сковороди на Харківщині. Музей згорів (до речі, саме цьогоріч виповнюється 300 років від народження видатного письменника й філософа). З двору музею винесли постамент Сковороді, обпалений полум‘ям…
А в березні, нагадаю, загарбники впритул обстріляли пам‘ятник Шевченку в Бородянці. У соціальних мережах з‘явився «Діалог двох геніїв» — чудовий вірш, на жаль, не знаю автора. В уявній розмові генії пророкують Україні звільнення від російської навали:
«Біль віддадуть катам. Смерть — ворогам. Буде кінець сльозам».
Так, буде кінець сльозам. Борімося. Мусимо тепер всі бути міцніше криці.
Gismeteo 
