У Радянському Союзі прокуратуру називали «каральним мечем держави». Їй надавалися безмежні права. Вона була недоторкана і невразлива. У таку ж броню «одяглася» і Генеральна прокуратура України. Однак днями сталося непередбачуване: вперше в історії, даруйте, скарали «карального меча» України. Тобто, носив-носив вовк, а глянь, і вовка понесли.
Так ось, «заварив кашу» заступник Генпрокурора Давид Сакварелідзе спільно із головою СБУ Василем Грицаком. До речі, його син теж співробітник прокуратури, правда, тільки низової.
Безпрецедентність і новація операції була в тому, що обшук у високопосадовців, зокрема, заступника голови слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна та заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця проводився без погодження з їхнім безпосереднім начальником Генпрокурором України Віктором Шокіним. Більше того, діамантового та валютного прокурорів кинули у буцегарню без санкції суду. І це цілком виправдано. Адже, не забуваймо, що заарештований Олександр Корнієць — близький товариш Володимира Гузиря — першого заступника Генпрокурора і самого Генерального прокурора. Інший зловмисник — Володимир Шапакін був призначений після відставки Яреми у квітні 2015 року і теж є людиною Шокіна. Саме так коментує задуми і дії Давида Сакварелідзе і Василя Грицака народний депутат Мустафа Найєм.
Поінформованим про операцію був лише Петро Порошенко. Коли до нього дійшла така інформація, він спочатку викликав В. Гузиря і В. Грицака, а згодом і Д. Сакварелідзе. Врешті-решт перемогла справедливість. Президент став на бік слідчих і Д. Сакварелідзе і, як кажуть, дав згоду спровадити хабарників найвищої гільдії у «добру путь».
Прецедентом до цього гучного скандалу було те, що хабарники В. Шапакін та О. Корнієць намагалися «поголити», чи пак здерти три шкіри у підприємця, який видобував пісок. Вони так «наїхали» на беззахисного, що той зупинив свій бізнес. Неборака відмовився виконувати рекитерські забаганки панів-прокурорів.
Генеральна інспекція ГПУ спільно із СБУ оперативно зайнялася цією проблемою і з’ясувала цікавий факт: київські прокурори діяли не самі по собі, а під головуванням «великого начальника» зі стін Генпрокуратури, який вважав себе недоторканим, — зазначив Сакварелідзе на своїй сторінці ФБ.
Добре відаючи, що найтемніше місце завжди під увімкнутим ліхтарем, дует стражів порядку без усякої пильності й страху тримав цілий підпільний банк у своїх кабінетах. Хіба міг туди пробратися хоч один смертний та ще й провести обшук?
Так ось вперше в історії боротьби із корупцією спецпідрозділ «Альфа» нейтралізував охорону ГПУ і здійснив затримання В. Шапакіна та О. Корнійця у їхніх кабінетах.
Разом з тим перший заступник Генпрокурора В. Гузир, як наголошує відомий блогер та редактор Юрій Бутусов, дізнавшись про спецоперацію, спробував, даруйте, зам’яти справу. Зокрема, загальмувати документи слідчого про факт затримання. Однак, до честі останнього, він не злякався і провів всі слідчі дії вчасно й оперативно.
І не лише таким чином захищав своїх підлеглих В. Гузир. Він спробував ще порушити кримінальну справу проти Сакварелідзе за статтею «захоплення державних установ».
А чи не пана Гузиря мав на увазі Сакварелідзе, коли говорив про «великого начальника» з ГПУ, який кришував злочинців?
То що ж знайшли під ліхтарем, тобто в кабінетах перевертнів-прокурорів борці із корупцією? Один із них віддавав перевагу готівці у валюті, а інший — коштовностям із каменя. У Шапакіна було знайдено і вилучено 130 тисяч доларів в робочому кабінеті, ще 30 тисяч «зелених» і 22 тисячі євро у приватному будинку, та 170 тисяч доларів і 500 тисяч гривень у квартирі. І, звісно, усе те добро, нажите «непосильною працею» «карального меча», вінчала незареєстрована вогнепальна зброя та боєприпаси.
Що ж до пана Корнійця, то його збереження були більш вишуканими — 65 діамантів зі смаком, по-господарськи розфасовані по мішечках.
Валютно-діамантовий прокурорський клондайк, як подейкують їхні незаможні колеги, потягне на 8-12 років буцегарні.
Сьогодні важко передбачити, чим закінчиться скандал для Генерального прокурора України. Ясно одне, що його бойовий перший заступник В. Гузир неабияк наполоханий і колишніх дружків уже не захищає.
Натомість, отримавши першу величезну перемогу у боротьбі із корупцією, Давид Сакварелідзе обіцяє до 2018 року звільнити 8,5 тисячі працівників прокуратур, щоб, приміром, загальна чисельність співробітників «карального меча» не перевищувала 10 тисяч.
Замість 638 районних прокуратур створять місцеві прокуратури, і їх буде не більше 168. Усі посади мененджерського складу місцевих прокуратур — це прокурори та їх заступники, будуть набиратися через відкриті конкурси, — намалював саме таке близьке майбутнє «карального меча» невгамовний Сакваре-
лідзе.
Варто із усіх подій минулого тижня згадати й ту, що депутати завершили пленарне засідання, не ухваливши закон про місцеві вибори. Його «вибив» гучно прийнятий закон про валютні кредити, за який віддали голоси 229 обранців. А згодом почалася справжня комедія. Дехто з нардепів «покаявся» у непродуманому кроці, ще 7 — зареєстрували проект Постанови про скасування даного закону. А згодом було заявлено, що голосування відбувалося із порушенням процедури.
Ведучи мову про борги, не можна не згадати, що ВРУ наприкінці травня проголосувала за ще один закон, який стосується теж кредитів, тільки, пробачте, не «людських», а тих, які Україна винна своїм закордонним інвесторам.
До речі, це майже 70 мільярдів доларів зовнішньої позички. Лише минулого року держава взяла у західних сусідів 9 мільярдів доларів, а віддала 14 мільярдів. Цього року очікується ще 17,5 мільярда від МВФ, а від інших кредиторів — 7,2 мільярда. Однак тут є одна умова їх отримання: українська влада має домовитися із зовнішніми кредиторами про реструктуризацію 15-ти мільярдної позички. Кредитори згодні на відстрочку повернення їхніх грошей, а Мінфін України наполягає на частковому їх списанні (щонайменше 40 відсотків).
Своєрідний карт-бланш отримали наші урядовці саме від закону, прийнятого ВРУ, який дає право Кабміну на затримання при поверненні зовнішніх боргів. Словом, якщо партнери не домовляться, кредитний закон стане серйозним важелем впливу, або, іншими словами, йдеться про примітивний шантаж: не спишете майже половину боргів — залишитеся з носом.
Якщо наша держава вважає за доцільне не розраховуватися з іноземними «донорами», то, повірте, що вона так само «пробачить» борги своїм громадянам.
Gismeteo 
