Щоб відволікти від великих економічних і соціальних проблем у державі, які роз’їдають її, наче іржа залізо, щоб послабити гнів народу через тотальне зубожіння, суспільству періодично кидають якусь сенсацію. Нехай воно обговорює її, нехай бачить, як найвищі владці ведуть непримиренну боротьбу з корупцією, контрабандою; як дбають про світле завтра своїх співвітчизників.

Приклади? Будь ласка. Всі телеканали, газети облетіли звістки про затримання столичних прокурорів з величезною сумою грошей, коштовностей; про «цигаркове» протистояння в Мукачевому. І що ж? Зі скрипом просуваються справи. Винуватці відкупляються, ховають кінці у воду. Деякі фігуранти, кажуть, чкурнули за кордон з надією, що все вляжеться, минеться.
Минулого тижня народ одержав чергову неординарну звістку. Міністр юстиції Павло Петренко, відповідно до прийнятого Верховною Радою закону, підписав рішення, згідно з яким комуністичні партії, що діють нині в державі, втрачають право бути суб’єктом політичних і виборчих процесів. Нагадаємо, таких у нас є три: Комуністична партія України, Компартія (оновлена) і Компартія України робітників і селян. Одним пострілом вбито двох зайців. По-перше, суспільству ще раз продемонстрували, як послідовно наші політики борються з ненависною їм комуністичною ідеологією. По-друге, цим кроком відсікли конкурентів від владного корита. Отже у тих, хто довів країну до ручки, зростають шанси залишатися біля керма й далі збагачуватися за рахунок народу.
Те, що наші владці всякчас наживаються на народі під прапором красивих гасел, у державі відомо давно. А минулого тижня, перебуваючи в Києві з робочим візитом, заступник Держсекретаря Сполучених Штатів Америки Вікторія Нуланд ще раз підтвердила це, сказавши: «Практично всі лідери України з моменту здобуття незалежності тим чи іншим чином або самі грабували народ, або сприяли такому грабунку».
Хтось, думаєте, обурився, заперечив, подав до суду, аби захистити свою честь і гідність? Всі мовчали, ніби води в рот набрали. А що говорити, коли то чиста правда!
Знаючи, що кредити, допомоги в нас часто-густо розкрадаються, неефективно використовуються, закордонні інвестори боязко вкладають гроші в Україну. Точніше, цикають копійки, щоб держава лише трималася на плаву й не потрапила в хижацькі пазурі Росії. Це — небезпечна політика, стверджує відомий меценат і політик Джордж Сорос. Україні треба дати стільки грошей, скільки вона потребує, бо сильна Україна стане надійним щитом для Європи від Росії. З цього погляду, з позиції потенціалу нашої держави, вона набагато важливіша для Євросоюзу, ніж маленька Греція, з якою панькаються, як з малою дитиною. Греки заборгували понад триста мільярдів євро(!), але їм знову готові виділити великі гроші для порятунку. Ми ж минулого тижня одержали від Євросоюзу аж... 600 мільйонів євро. Пообіцяли ще дати 1,2 мільярда в майбутньому, якщо українські реформи будуть успішними.
Вони ж, реформи, поки йдуть черепашачими темпами, нерідко — з помилками й прорахунками. Так, є об’єктивні обставини зволікання, просування вперед: у державі — війна й на неї витрачають колосальні кошти. Але треба зібрати всі сили в кулак і енергійно взятися за економіку, яка ледь не згасає на очах. Передусім зусилля треба спрямувати в промисловість, яка впала найбільше. Слава Богу, сільське господарство в нас працює стабільно, забезпечуючи продовольством населення, валютою — державу.
Та повернімося до зарубіжних кредитів. Кілька місяців повноважні представники нашої держави ведуть переговори зі спеціальним комітетом кредиторів про реструктуризацію зовнішнього боргу обсягом 15,3 мільярда доларів (співставте з гігантським грецьким боргом). Спершу українці вимагали списання частини цієї суми, як часто робиться в світі для підтримки життєздатності боржника, а надто того, який змушений воювати з ворогом. Але наштовхнулися на стіну спротиву. Після тривалих дискусій кредитори все ж йдуть на певні поступки. Минулий тиждень засвідчив про це. Виплативши 120 мільйонів доларів за єврооблігації, Україна уникнула технічного дефолту. Це відкрило шлях до одержання 1,7 мільярда доларів нового траншу від МВФ.
Ще дві новини минулого тижня обнадіяли простих громадян. Вперше за останні п’ятнадцять років Кабмін перегляне споживчий кошик, тобто набір продуктів, товарів і послуг, без яких не проживеш. До цього спонукало рішення суду, до якого звернувся правозахисник Станіслав Батрін. Як відомо, нині прожитковий мінімум становить 1218 гривень для працездатної людини. Рекомендується його підняти до семи тисяч гривень. Знаючи скупість нинішнього уряду й реальний стан економіки, ця сума буде скромнішою. Але новий прожитковий мінімум треба запроваджувати без зволікань, бо доходи населення мізерні. Промовистий факт: останнім часом кількість сімей, які одержують субсидії, зросла в чотири рази!
Важливі питання розглянуто на колегії Мінсоцполітики, де виступив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. На нього й на уряд тиснуть народні депутати, громадськість, щоб негайно, а не з 1 грудня провести індексацію зарплат і пенсій. Очільник уряду заявив, що для цього треба додатково знайти 12 мільярдів гривень. Є три реальних джерела: детінізація економіки, збільшення доходів від митниці, закриття податкових ям і припинення відмивання податку на додану вартість.
Пане прем’єре, от і розчищайте зі своєю командою ці джерела, щоб вони були повноводнішими для злиденного бюджету!
А ще треба зробити прозорими держзакупівлі. У них теж криється величезний резерв. Президент Петро Порошенко заявив, що завдяки електронним торгам у Мінобороні за короткий час зекономлено 240 мільйонів гривень. По всіх напрямках закупівель у державі це будуть десятки мільярдів гривень!
Та найбільше болить українцям зараз війна на сході. Там тривають бої з сепаратистами і їхніми російськими покровителями. Трохи втішає лише те, що бойових зіткнень меншає, менше гине воїнів і мирних жителів. Днями Петро Порошенко ініціював угоду з Росією і ОБСЄ про створення тридцятикілометрової буферної зони вздовж лінії зіткнення на Донбасі. Передбачається відвести від неї артилерію, танки, міномети.
Українська земля прагне миру. Українці воліють пошвидше увійти в європейську сім’ю й побудувати заможну державу. Успіхів нам усім на цьому шляху!