Курси валют

Свого часу американський президент Теодор Рузвельт (1858-1919 рр.) сказав: «У політиці доводиться робити багато такого, чого не варто робити взагалі».
Цей вислів пригадався, коли на багатьох телевізійних каналах при зустрічі норманської четвірки Порошенко та Путін потисли один одному руку. При цьому в Петра Олексійовича міміка обличчя була не те, що серйозною, а стальною, яка свідчила, що він отримує мало радості від такого рукостискання.
Натомість у Владіміра Владіміровіча з обличчя зсунулася посмішка, яку важко, даруйте, розшифрувати найталановитішим психологам планети.
В цьому потиску правиць, звісно, замішана жінка, вірніше, канцлер Німеччини Ангела Меркель. Саме вона наполягла на цьому ручканні. Мовляв, може воно стане прелюдією до позитивного розв’язання багатьох глобальних проблем, серед яких і війна на сході України, яку розв’язала і веде Російська Федерація.

У цьому контексті зринули словесні перли російського комуніста Геннадія Зюганова. Мовляв, наш російський народ — миролюбний, добрий і незлобивий... Вісімсот років провів він у походах і боях.
Словом, як бачимо, у безкінечних війнах. Ось саме звідси і варто танцювати. Бо, погодьтеся, кому-кому, а Україні дуже вже не пощастило з цим «миролюбним» та «незлобивим» сусідом.
Цього разу в Парижі по-новому взялися приборкувати війну на сході України. Насамперед господар прийому норманської четвірки — Україна, Росія, Німеччина та Франція — Олланд бачить перемир’я на сході і проведення виборчого процесу на своїй хвилі. Зокрема, наголошує, що він має бути за українськими законами. А кандидати в «ДНР» і «ЛНР» повинні отримати імунітет, а в цілому сепаратисти — амністію в Україні.
«Амністія повинна статися разом із виборами», — наголосив президент Франції.
Уже по закінченні зустрічі в Парижі Порошенко відразу ж виступив перед українськими телеканалами, де, зокрема, зазначив, що ніякі угоди в Парижі не підписувалися: «Ми обговорили в «норманському форматі» терміни і кроки з посилення і прискорення імплементації Мінських угод», — зазначив він.
Окрім того, Петро Олексійович не без радості відзначив, що Путіна змусили відмінити заплановані ним же вибори в загарбаних ним же територіях на Донбасі (Кримський сценарій).
Як кажуть, своїх п’ять копійок з приводу паризької зустрічі вклала й Ангела Меркель: «Мінські домовленості ще не виконані на всі сто відсотків, але будуть виконуватися, бо отримали «паризькі» гарантії».
Дай Бог, як мовиться на Україні, щоб наше телятко вовка з’їло. Бо з власної гіркої історії на власній шкірі відчуваємо, скільки вже чого сильними світу цього з приводу нашого миру та гарантії безпеки приймалося, залишившись нездійсненним і нереалізованим.
А втім, неоднозначно сприйняті в самій Україні домовленості норманської четвірки. Приміром, нардеп Семен Семенченко на своїй сторінці у соцмережах заявив, що в Парижі сталося те, про що говорилося останній рік. Спочатку будуть вибори, потім амністія, переформування бандитів у народну міліцію тощо. Тільки після цього Україні вернуть контроль над кордоном. А про Крим взагалі ніхто й не заїкається. За словами колишнього бойового комбата, ці цинічні, подвійних стандартів рішення, були ще в часи Мінських угод, коли ще тривали бої за Дебальцеве.
І все ж після виснажливої, кривавої війни хочеться вірити, що справді за сорок одну добу будуть врешті-решт відведені жива сила і озброєння калібру менше 100 мм по обидві сторони. За цим стежитимуть спостерігачі ЄС.
Війна і бомбардування в Сирії зробили Путіна вразливим. Опозиціонер його режиму Гаррі Каспаров висловився так: під агресією Росії потраплять і країни Балтії. Як тільки Америка оступиться, Путін відновить тиск. Йому потрібна постійна агресія хоча б тому, що диктатори, які не самоутверджуються за рахунок зовнішньої агресії, швидко втрачають підтримку у своїх співвітчизників і можуть бути закиданими камінням власних підданих. Досягти своєї мети Путін може за рахунок війни в Сирії. Він отримає підвищення цін на нафту, а Європа отримає жахливий, стрімкий потік біженців, що ослабить весь Євросоюз і зробить неможливою коаліцію проти Росії. Усе це призведе Путіна до наступних кроків агресії в Україні і Прибалтиці.
Словом, як вовка не годуй, а він все до лісу рветься.
Стає зрозуміло, що Путін веде боротьбу не з ісламською державою, а рятує насамперед себе, прагнучи зберегти свою владу, надалі хворобливо і маніакально зазіхаючи на суверенітет і незалежність нашої України.