Ми не знаємо, як саме це відбулося, але поза всяким сумнівом: путін убив Навального. Це не перша політична розправа в росії. Смерть Литвиненка, Березовського, Політковської, Нємцова — вбивати політичних опонентів — це, на думку путіна, прояв його сили. Навальний не побоявся кинути виклик режиму після вбивства Бориса Нємцова, що сталося в центрі москви у 2015 році, не побоявся повернутися до країни навіть після спроби отруєння і складного лікування. Не побоявся ув’язнення і колонії. Але його смерть знову повинна нагадати світу, з ким усі маємо справу, коли йдеться про путінський режим. Американське видання «Вашингтон пост» влучно зазначило, що відповісти на вбивство політичного опонента путіна можна, надіславши Україні 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, які зберігаються на Заході, а також передати пакет — 60 мільярдів доларів, за який проголосували обидві партії Сенату США.
Тим часом путін насолоджується безкарністю і навіть приймає у кремлі американського коментатора Такера Карлсона, який під час резонансного інтерв’ю не поставив своєму співрозмовнику жодного питання про Навального та інших політичних в’язнів кремля. Зараз путіну здається, що він на коні. Після заяви Трампа, що він заохочував би росію нападати на членів НАТО, які не дотримуються виплат на оборону, диктатору додалося впевненості. Це «дає путіну зелене світло для продовження війни і насильства, продовження його брутальної агресії проти вільної України і поширення його агресії на Польщу і країни Балтії», — висловився Джо Байден.
У такій ситуації підтримка України є найкращою інвестицією Польщі у власну безпеку. Однак реальність вражає, оскільки на польсько-українському кордоні «обдурені фермери» повернули блокади. І їх можна вважати успіхом путіна. Польські фермери моли б протестувати на вулицях Варшави чи Гданська, висловлювати претензії до свого уряду і домагатися змін цивілізованим шляхом. Проте серед наростаючої напруги знову тхне російським лайном. Проросійська політична сила «Конфедерація» підбурила фермерів висипати зерно з українських фур, проте здебільшого виконавцями були футбольні фанати, їх очолював один із активістів «Конфедерації». Невже блокади на кордоні, закиди Трампа щодо існування НАТО та заохочення путіна до продовження агресії — простий збіг?
Кампанія проти «надмірного напливу сільськогосподарських товарів із України» побудована на неточностях, напівправді та відвертій брехні. Бо за останні півтора року українське зерно та інші агропродовольчі товари стали для польських сільгоспвиробників зручним способом вибивати цінові субсидії, податкові пільги чи дотації на пальне. Іронія долі полягає в тому, що така гостра реакція польських фермерів відбувається в ситуації, коли з відкриттям чорноморського зернового коридору тиск українського аграрного імпорту на польський ринок майже обнулився, до того ж, більшість таких вантажів ідуть з України до ЄС залізницею, а не вантажівками. Якщо вдатися до цифр, то у 2022 році Польща експортувала 3 мільйони тонн зерна, а в 2023-ому — вже 4,8 мільйона тонн. Тоді як Україна до квітня 2023 року через Польщу змогла імпортувати 0,5 мільйона тонн пшениці. То чи можуть півмільйона тонн дестабілізувати ринок Польщі? Українська пшениця, що, як згадали, не надходить до Польщі з квітня минулого року, не може вплинути на зниження у їхній країні ціни на зерно, бо вона формується на світових ринках.
Нині ж понад 60 відсотків українців-біженців, знайшовши роботу, допомагають польській економіці, сплачують податки, і це насправді великі суми. Сварка між нашими народами — великий інтерес путіна. Він робить усе можливе, щоб це тривало й надалі. Його мета — повністю заблокувати кордон, що означає заблокувати постачання зброї з хабу, розташованого в польському місті Ряшів.
Недаремно головною тезою виступу Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки називають його вислів: «Будь ласка, не запитуйте Україну, коли завершиться війна. Запитуйте себе: чому путін все ще у змозі її продовжувати». Іноземні видання звернули увагу на слова Президента України про «штучний дефіцит озброєння», зокрема артилерійської та далекобійної зброї, що, як він сказав, «дозволяє путіну адаптуватися до технічної інтенсивної війни». «Ми просто чекаємо зброї, якої нам не вистачає, — цитує Зеленського французька агенція. — Тому сьогодні наша зброя — це наші солдати, наші люди».
Саме для збереження життя воїнів прийнято рішення про вихід Збройних сил з Авдіївки. Захоплення міста для росіян було принциповим, заради цього вони не шкодували ні техніки, ні особового складу. Але була низка обставин, що призвели до ризику не просто оперативного, а повного оточення угруповання, яке перебувало в Авдіївці та на прилеглих територіях. За словами члена комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Сергія Рахманінова, ризик повного оточення був і раніше, тому відступ з’єднань і військових частин, які перебували в авдіївському гарнізоні, мав би відбутися раніше. «Наскільки можна судити, значна частина військ звідти все-таки вийшла достатньо організовано, частина опинилася в оточенні, частина — в полоні, частина загинула. Під час будь-якої подібної операції такі випадки, на жаль, неминучі… Але з огляду на ситуацію, з огляду на низку речей, які передували цим подіям, можна було передбачити, що Авдіївку втримати не вдасться», — додав він.
В умовах дефіциту зброї, дронів, авіації, витримувати навалу рашистської сарани, що повзе безупинно, навряд чи кому вдалося б. Проте ця перевага окупантів тимчасова. Постійними залишаються їхні сатанинські наміри і жорстокість. Рашисти розстріляли двох українських військових, які здавалися в полон. Розстріл знято на відео завдяки дрону. Видно, як один із рашистів, наблизившись впритул, розстрілює солдатів, які не чинять опору. А потім добиває бійців, які нерухомо лежали на землі. Тож поки американські законодавці пішли у двотижневу відпустку, так і не проголосувавши у Палаті представників про додаткову допомогу Україні, «диктатори у відпустку не йдуть». І лідерам вільного світу, як наголосив Зеленський, варто не лише слухати про події на фронті, а й діяти.
Gismeteo 
