А ви знаєте, що Росія вставала, вставала і нарешті встала з колін? Ви в курсі, що РФ знову наддержава? Якщо ні, то ви не дивитеся російське телебачення та не слухаєте кремлівських вождів. Бо вони вирішили, що їхня держава вже стала могутнім гравцем на планеті, може не зважати на думку світового співтовариства. А тому захоплювати чужі території, плодити терористів для створення гарячих точок їй дозволено. Якщо відверто, надування щік цією, за влучною оцінкою одного політика, «бензоколонкою» виглядає дещо кумедно. Якщо Радянський Союз, який за населенням переважав Америку, за економікою був співставний із нею та Європою, ще міг претендувати на статус наддержави, то що можна сказати про велич Росії, яка в економічному відношенні на порядок слабша й Європи, й Америки. Що сказати про країну, яка повністю залносіїв: зменшиться світова потреба у нафті-газі або впадуть ціни на вуглеводні ― вона й трісне, як мильна бульбашка, щічки здуються, а країна зникне, як і її попередник ― СРСР.
Так, потуги Москви у демонстрації міцності виглядають смішно, але, на жаль, смішно не для України, проти якої Кремль веде війну, в якої окупував частину території. На повномасштабний захист нашої держави світ наразі не став. Але дошкульні ляпаси не перестає роздавати. Згадати хоча б виключення РФ з Великої вісімки, до якої вона пролізла з надзусиллями. Нещодавно росіян учергове принизили: виїзне засідання моніторингового комітету Конгресу Ради Європи перенесли з Ульяновська до Кишинева. Єдиним учасником зустрічі від України був наш земляк, депутат Хмельницької обласної ради Віталій ОЛУЙКО. Він погодився розповісти про засідання, а також поділитися своїми враженнями від Молдови, яка паралельно з Україною рухається у напрямі найтіснішої інтеграції з Євросоюзом.
БУМЕРАНГ СЕПАРАТИЗМУ
― Віталію Миколайовичу, перенесення засідання моніторингового комітету з Росії до іншої європейської держави ― очікуваний крок?
― А хіба можна проводити засідання у країні, яку уся Європа вважає агресором, у державі, що допомагає терористам? Звісно, що перенесення — цілком логічний та справедливий крок. Я вам скажу більше: географія зустрічей планується заздалегідь. У вересні європейці мали намір провести ще одне засідання в Росії ― у Казані, але там воно із тих самих причин не відбудеться ― одесити приймуть європейських гостей замість казанців. Погодьтеся, що засідання у країні, яку навіть позбавили голосу у Парламентській асамблеї, виглядало б безглуздо.
― Засідання у Кишиневі приділило українському питанню належну увагу? Чи воно загубилося на тлі інших проблем?
― Звісно, що територіальна цілісність була головною темою у молдовській столиці. Причому цього разу Європа поглянула на нього з усією цілісністю. Ви ж зверніть увагу, всі країни, які вириваються з-під московського впливу та прямують до Європи, спершу втрачають частину територій. Молдові за незалежність і європоступ довелося сплатити Придністров’ям, Грузії ― Абхазією та Південною Осетією, Україні ― Кримом. Тому всі ці питання порушувалися комплексно, але найголовнішим, зрозуміло, було українське. Серед інших 23 питань порядку денного.
― І як пройшла дискусія? Які думки висловлювалися?
― Доповідав із нашого питання бельгієць Марк Кунц. Відверто скажу, що він об’єктивно змалював картину, бо усюди побував, усе побачив. А от після нього виступив представник Росії, губернатор Санкт-Петербурзького округу (є в них таке утворення) Всеволод Бєліков. І що дивно, сам він народився в Одесі, дружину має українку, а таке говорив... Простіше кажучи, неправду. І про геноцид місцевого населення, і про руйнацію українською армією українських же міст. Якщо відверто, то його інформація обурила присутніх.
― І що, ніхто не міг дати гідної відсічі цій брехні?
― Чому ж не міг? Я виступав третім і пояснив колегам з Європи реальну ситуацію у нашій державі. Якщо повторити скорочено, то моя доповідь мала прояснити делегатам реальний стан справ. Україна платить дуже високу ціну, її сини проливають кров за бажання жити за європейськими стандартами. Ми хочемо відійти від Росії, зажити цивілізовано, за це нам нав’язали терор та сепаратистські виступи. Імперське мислення, брехлива інформація з екранів московських телеканалів зомбує населення, яке їх дивиться. Україна прагне миру, ми не втручаємося у справи Російської Федерації і хочемо, щоб і до нас не лізли усілякі пройдисвіти. В нашій державі немає жодних проблем із функціонуванням російської мови, вона лунає з екранів телебачення, радіоефіру; її використовують у школах та університетах. Тому ця проблема цілком надумана. Це в РФ є проблема із використанням української мови, бо в них не визнається жодна інша, крім російської.
І не росіянам розповідати, як діяти Українській армії. Нехай згадають, що вони зробили із своєю ж республікою ― Чечнею. Нехай згадають, як стерли з лиця землі Грозний. Тисячі мирних громадян республіки вбито та закатовано. Що вони зробили з Абхазією та Придністров’ям ― не Москві судити українців. Причому наша влада оголосила перемир’я ― жодна куля не вилетіла, жодний постріл не пролунав першим. Натомість усілякі кубанські козачки, чеченські бойовики, яких Росія засилає до нас, за період перемир’я вбили дванадцять українських воїнів. А хто готує бойовиків у Ростовській області? Хто фінансує сепаратистів? Хто вчиняє провокації на кордоні? Хто нищить мости, залізниці, інфраструктуру українських міст?
Ми ― мирна нація! А в нас анексували Крим і не дають спокійно жити в Донецькій і Луганській областях. Але бумеранг сепаратизму повернеться до Росії.
― Тобто ви нагадали про українські етнічні території ― Кубань, Східну Слобожанщину, які поки перебувають у складі РФ. Натякнули на проблему Курил, Калінінградської області, усього Далекого Сходу, на який поклав око Китай?
― Ні, звісно, що ні. Я ж не міг таке сказати на засіданні моніторингового комітету. Але, думаю, усі зрозуміли, про що йдеться: Росія сіє сепаратизм у нас, а пожне в себе.
― І як відреагували на ваш виступ інші учасники зустрічі?
― Після мене ще виступили представники Німеччини, Великобританії, Грузії, Азербайджану, Польщі та Швеції. Усі вони підтримали Україну, її прагнення жити у мирі та засудили втручання у наші внутрішні справи. Резолюція моніторингового комітету засвідчила, що анексія Криму ― це грубе порушення міжнародного права, підтримка військових формувань ― недопустима. Резолюція закликала поважати територіальну цілісність усіх держав. За неї проголосували представники всіх 47 держав, які брали участь, за винятком Росії та Вірменії.
МОЛДОВСЬКІ РЕАЛІЇ
― Із Вірменією усе зрозуміло ― вона нещодавно прилаштувалася до російської політики і обрала курс на Схід. А цікаво, яке життя в іншої держави, яка вирішила прямувати на Захід? Які, Віталію Миколайовичу, ваші враження від Молдови?
― Перше, на що звертаєш увагу зазвичай, зрозуміло, дороги. Як перетнули кордон у районі Могилів-Подільського, побачили, що їх стан значно кращий. Тим паче, що їхали через Новоушицький район ― там взагалі біда з дорогами. В Молдові, по-перше, зроблено ямковий ремонт. По-друге, вони будують сучасний автошлях. Точніше так: американці фінансують, роботи проводить австрійська фірма, а безпосередньо будують українці, молдавани та румуни. І взагалі, поки ми перебували у Кишиневі, парламент Молдови вже ратифікував угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Крім того, ви, мабуть, знаєте, що навесні мешканці цієї країни вже отримали безвізовий режим з ЄС. Так що на шляху євроінтеграції вони навіть випередили нас. Дійсно, в них ще залишилося багато радянського, але країна упевнено крокує від імперського минулого в майбутнє.
― А яка економічна ситуація у країні?
— Вони, до прикладу, вже відродили свою виноградарську галузь. Молдовські вина експортують не тільки до нас, в країни колишнього Радянського Союзу, але й до Євросоюзу. Причому вони, відповідно до міжнародних норм, відмовилися використовувати назву коньяк ― лише бренді, не мають шампанського ― ігристе вино називається ця продукція. А ще ми подорожували під землею ― 120 кілометрів шляхів, де є навіть свої вулиці, дорожні знаки розставлено. Там зберігають вина. Є навіть винна колекція Герінга, пам’ятаєте такого фашистського лідера? Що казати, там навіть Путін своє 50-річчя святкував...
― Ви згадували про проблеми, які нас пов’язують: в Україні анексували Крим, Молдова втратила Придністров’я. Вдалося там побувати?
― Справді, ця країна має схожу із нами проблему ― заморожений конфлікт у Придністров’ї, анексовану Росією територію. Фактично це військова база із масовим безробіттям, людьми, які виїжджають звідти на заробітки. Але, знаєте, там дуже дивна ситуація: на території Придністров’я є шматочок Молдови ― Дубоссарський район, який розташований на лівому березі Дністра. Я їздив додому до колеги по моніторинговому комітету, до очільника Дубоссарського району Григорія Полячинського. Перетинаєш міст ― пост молдаван, пост придністровців, пост ОБСЄ, а далі знову Молдова. Він розповідав про жахіття війни, яка відбувалася тут двадцять років тому. Він сказав, що став пацифістом, бо пережив 1993 рік у підвалі з двома малими дітьми. Він згадував бомбардування, п’ять тисяч поранених, 650 вбитих, і це в маленьких Дубоссарах, де мешкає лише тридцять тисяч населення.
― Вони, мабуть, нас чудово розуміють, бо перебувають у схожій ситуації?
― Так, молдавани мають свій заморожений конфлікт. І в Придністров’ї люди так само зомбовані московською пропагандою. Це район без жодних перспектив, до них не прийдуть інвестори, люди виїжджають звідти. Куди втручається Росія, там виникають проблеми. Але ще раз наголошу, вони повернуться до Москви бумерангом; вона на власній шкурі відчує усі ці сепаратистські заворушення, розгул тероризму. Не треба запалювати вогонь у хаті сусіда ― перекинеться на твоє обійстя. Росію не лякають економічні санкції, НАТО. Її лякає лише успішна і сильна Україна. Це найкраща протиотрута від її зазіхань. Держава Україна повинна стати сильною, або її не буде взагалі!
Gismeteo 
