Хто не пам’ятає забавки, якою чимало хто з нас хибував у дитинстві: з’їси, було, цукерку, а товаришеві (чи він вам) простягаєш обгортку, в якій замість солодощів — вата! Сміх і сльози! Добре, коли такий «подарунок» отримаєш наодинці, а коли — на людях, та ще й напередодні іменин, як отримав його в парламенті напередодні свого тезоіменинства (25 липня за православним календарем святкують день Арсенія-вередливця) голова українського уряду Арсеній Яценюк? Може, не так гірко було б Арсенію Петровичу, якби сю «цукерочку» піднесли йому депутати — регіонали чи комуністи, про розпуск фракції яких у Верховній Раді оголосив на минулому тижні Олександр Турчинов, але — не представники ріднесенької йому коаліції «Європейський вибір», точніше, двох її складових — партій «Свобода» і «Удар».


Кажучи цукерочку, маю на увазі не факт розпаду коаліції, констатація смерті якої запустила конституційний механізм розпуску Верховної «зради» і призначення дострокових парламентських виборів. Можна, звичайно, сперечатися, наскільки вдало і доречно вибрано момент для розірвання батьківщино-свободо-ударівського парламентського шлюбу (пам’ятаєте рязанівського Буншу, який казав: «Потерпіть із розлученням до закінчення кварталу, а тоді розводьтеся — скільки вашій душі заманеться!»). Та загалом усе було зроблено правильно. Занадто багато «гріхів», так що й піп — не поможе, було «на душі» у Верховної Ради сьомого скликання, занадто антиукраїнською і антинародною була вона за своєю суттю й природою, щоб терпіти її «вибрики» й надалі. Досить згадати ратифікацію ганебних Харківських угод чи ручне голосування за диктаторські закони 16 січня, прийняття яких і призвело до кривавих вуличних протистоянь у центрі столиці. Зрештою, хіба не за повне перезавантаження влади боровся Майдан, хіба не за це віддала своє життя Небесна Сотня?
Під гіркою цукерочкою я розумію те дивне, якесь демонстративно-зверхнє ігнорування деякими депутатами відтепер уже «покійної» більшості запропонованих урядом законопроектів. У протилежному разі, що заважало, скажіть на милість, коаліціянтам, перед тим, як пополудні 24 липня голосно грюкнути парламентськими дверима, так що, кажуть, штукатурка пооблітала в деяких кабінетах Кабміну, проголосувати за зміни до Держбюджету і поправки до Податкового кодексу, прийняття яких мало не на колінах випрошував у них Прем’єр-міністр? Просив з тієї причини, що у казні — нуль! Нічим заплатити бійцям АТО навіть ті нещасні копійки, які їм винна держава за участь у війні. І що? Результат голосування в прямому ефірі бачила вся країна. Тож не дивно, що такий публічний політичний ляпас, отриманий Арсенієм Петровичем від колишніх коаліціянтів, змусив Прем’єр-міністра тверезо поглянути на перспективу своєї подальшої співпраці з парламентом і оголосити про власну відставку.
— Як президент я позитивно оцінюю антикризові зусилля нинішнього Кабінету Міністрів. Розумію, що працює він у надзвичайно складних умовах, з якими не стикався ще жоден інший уряд. Розраховую на те, що гарячі емоції вщухнуть, а гору візьмуть холодний розум та відчуття відповідальності, внаслідок чого увесь Кабінет Міністрів продовжить свою роботу, — відреагував на новини з будівлі під куполом Президент Порошенко. — Наголошую на необхідності невідкладно повернутися до питань про зміни до Державного бюджету та Податкового кодексу. Ці зміни потрібні нам як для захисту територіальної цілісності й фінансування армії, так і для відновлення звільнених від терористів територій та надання допомоги мирним мешканцям потерпілих міст, сіл та селищ, — зазначив він.
Очікувано — оваціями, бурхливими і тривалими оплесками зустріли депутати Держдуми Росії звістку про розпад коаліції у Верховній Раді України і відставку ненависного їм Яценюка.
— Теперь «хунте» конец, — безапеляційно заявив Жириновський, який на минулім тижні у телефонній розмові з псевдоочільником «ДНР» Бородаєм гарантував терористам військово-технічну і матеріальну допомогу з боку Росії, за що, разом із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, оголошений українською прокуратурою фігурантом кримінальної справи за підтримку сепаратистів Донбасу.
А що самі терористи? Втративши за минулий тиждень із десяток міст, таких, як Дзержинськ, Лисичанськ, Щастя, вони, як щури в діри, позалазили в житлові квартали Донецька і Луганська, вирішивши зробити з цих обласних центрів великі братські могили. Лише в Луганську лік жертв серед мирних мешканців пішов на десятки.
Зрозумівши нарешті після збитого Боїнга, кого підтримує і спонсорує Росія на Донбасі, розмови про санкції «третього» рівня розпочали Нідерланди, Великобританія і як не дивно — Німеччина.
— У питанні посилення санкцій проти Росії економічні інтереси Німеччини мають другорядне значення, — заявив міністр фінансів ФРН Вольфґанґ Шойбле. — Найвищим пріоритетом для нас є забезпечення стабільності та миру.
Цілком можливо, що приводом для такої позиції уряду Німеччини послужила інформація Федеральної розвідувальної служби (BND), яка побачила ознаки того, що, завдяки вже вжитим санкціям, у вищому керівництві Росії намітився розкол.
«Владний блок російського президента Володимира Путіна на початку кризи в Україні здавався західним спецслужбам монолітним. Проте зараз, на думку розвідки, в оточенні Путіна з’явилася тріщина», — заявив глава BND Герхард Шиндлер на засіданні зовнішньополітичного комітету бундестагу. Віце-канцлер ФРН Зігмар Габріель пішов ще далі — запропонував розробити санкції, спрямовані проти російських олігархів.
«Ми повинні заморозити їхні рахунки в європейських столицях і відкликати видані їм в’їзні візи», — зауважив гер Зігмар. Подібні санкції, за словами віце-канцлера, мають бути введені у найближчі дні.
Що ж, як мовиться, — дай Бог!
Хто ж справді порадував на минулім тижні — так це швейцарці, точніше, Міжнародний Червоний Хрест, штаб-квартира якого знаходиться у Женеві. На відміну від України, політики і високопосадовці якої вперто називають події в Донбасі АТО — антитерористичною операцією, МЧХ визнав, що Україна — УВАГА! — «знаходиться у стані війни».
— Ну і «шо»? — спитаєте ви.
— А то, — відповім я вам, — що Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) є хранителем Женевських конвенцій. В системі ООН саме МКЧХ робить визначення щодо військових конфліктів, і саме на думку Червоного Хреста спирається ООН, визначаючи, коли насильство перетворюється на війну.
Визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста стану «війни» в Україні — це перший і важливий крок не лише до зміни терміну АТО на слово війна, а передусім крок до зміни правових оцінок того, що відбувається на Донбасі. Як кажуть західні дипломати, це рішення відкриває двері для обвинувачень у військових злочинах, у тому числі — за знищення Боїнга-777 Малайзійських авіаліній.
«Очевидно, що це міжнародний конфлікт за участю Росії, і збитий Боїнг буде кваліфікуватися, швидше за все, як військовий злочин. Підозрювані в ньому особи можуть бути заарештовані за кордоном, тому що деякі країни застосовують «універсальну юрисдикцію» до військових злочинів», — так прокоментувала західна преса рішення червонохрестівців стосовно ситуації в Україні.
Іншими словами — ласкаво запрошуємо до Гааги, панове Гіркін, Бородай й іже з вами! Крісло в міжнародному трибуналі, ще тепле від сідниць Слободана Мілошевича, який 20 літ тому, як Путін нині, теж зображав із себе «защітніка слов’янського міра», чекає не дочекається вас!