Курси валют

Це уже стало національною традицією, хоч і не можна сказати, що доброю, — з приходом до влади нової політичної сили повністю замінювати по вертикалі керівників усіх рівнів. Згадаймо, так було і за помаранчевих, і за регіоналів. Часто-густо про професійність навіть не йдеться. Першу скрипку грає партійність і лише вона. У посадові крісла вмощуються люди без хоч якогось досвіду та абсолютно далекі від управлінської служби. В одній із райдержадміністрацій Хмельниччини мав місце реальний випадок, який уже встиг стати анекдотом з бородою. До голови звертається секретарка:
— Полікарпе Полікарповичу, субсидії прийшли.
— Просіть, хай заходять.

Майже такий випадок трапився навесні цього року. На сесії однієї з районних рад представляли новоспеченого голову райдержадміністрації. Його попросили викласти свою програму дій. А він — ні пари з уст. Постояв-постояв, зрештою промимрив, що дуже хвилюється. І пішов з трибуни. А в цей час актив району подумки згадував його попередника — блискучого організатора, добропорядну і розумну людину. Часто за політичним бортом опиняються справжні професіонали, люди, які можуть і вміють працювати заради громади. Згадаймо хоча б тих же депутатів обласної ради Анатолія Панасевича, Валерія Кольгофера, Ігоря Добжанського, Миколу Катеренчука та інших.
Сьогодні уособленням зла і злочинів став колишній президент Віктор Янукович. Його ненавидять, його шельмують. І це абсолютно правильно. Але тут, на місцях, були і є люди, які сповна віддавалися роботі на благо області. Факти — річ неспростовна. Область в останні роки вийшла в лідери держави за багатьма показниками, і насамперед — в агропромисловому комплексі. Зрозуміло, що без команди, без сильної господарської руки колишнього очільника Хмельниччини, депутата обласної ради Василя Ядухи це було би неможливим.
Проте у цій кадровій гарячці трапляються винятки.

Запуск переобладнаної котельні пройшов успішно, — пересвідчуються голови Теофіпольської райради В. ЛЕБЕДИНСЬКИЙ (справа), райдержадміністрації Ю. КУЧЕРУК (в центрі) та директор КП «Тепловик» В. ДЕМ’ЯНОВ.

Край, де рай
На тлі того, що нині відбувається в Україні в цілому та в області зокрема, Теофіпольщина і справді чимось нагадує загублений рай. Тут уміють цінувати, берегти, а головне — примножувати створене та набуте попередніми поколіннями. Ще наприкінці дев’яностих — початку двотисячних років, коли скрізь нищили й буквально по цеглині розтягали колишні колгоспи та радгоспи, у районі цього не допустили. Хоч у ті провально економічні часи було дуже скрутно і сутужно, місцеві господарства попри все виживали й розвивалися. Безперечно, своєю доброю славою Теофіпольщина завдячує цілій плеяді, без перебільшення, видатних керівників і господарників, заслужених працівників сільського господарства, депутатів багатьох скликань рад різних рівнів. 
Передусім це — три Василі: незабутній Шуляк, життя якого забрала важка недуга, Герой України Петринюк та Мастій. А ще — Вадим Лейві. Нині до когорти справжніх господарів приєднуються молоді, талановиті кадри — Володимир Пицюк, Андрій Петринюк та багато інших.
Коли минулого тижня мала нагоду побувати у Теофіполі, керівників райдержадміністрації та районної ради Юрія Кучерука і Віктора Лебединського на робочому місці не застала. У приймальні сказали: пішли перевірити пробний запуск переобладнаної котельні. Там їх і знайшла.
— Аби мати змогу зекономити на енергоресурсах, нині переобладнуємо газові котли на твердопаливні, — пояснив Юрій Юрійович. — Розраховуємо таким чином отримати 30-40 відсотків економії коштів. Будемо використовувати дрова, вугілля. Це — найбільша котельня райцентру, що обслуговує всю його соціальну сферу. Є ще дві. Найближчим часом і вони перейдуть на альтернативне паливо, оскільки заборгованість за газ велика, а різницю у тарифах держава не відшкодовує. Отже, потрібно шукати шляхи виходу. До того ж, такий крок дає нам стовідсоткову гарантію того, що тепло у Теофіполі буде своєчасно. 
Юрія Кучерука призначили на посаду голови райдержадміністрації відносно недавно, у вересні минулого року. Проте цього часу виявилося достатньо, щоб зарекомендувати себе як керівника тільки позитивно і встигнути чимало зробити. Як стверджує голова ради Віктор Лебединський, з приходом Юрія Юрійовича розпочалася справжня командна робота. Він зумів об’єднати людей, незалежно від їхніх політичних уподобань, довкола однієї головної ідеї — працювати, аби зробити значно кращим життя земляків. До нього дослухалися і повірили. Про це свідчить, зокрема, той факт, що коли майданівські події вихлюпувалися через вінця у кожному населеному пункті, місцева громада не віддала своїх керівників на поталу натовпу й політичним фарисеям, відстояла у різних інстанціях, аби вони і далі продовжували виконувати свої прямі обов’язки. 
У ці вихідні голова райдержадміністрації Юрій Кучерук та головний лікар центральної районної лікарні Сергій Шкраба відвідали у Харкові сьомий батальйон територіальної оборони області, в якому служить десятеро хлопців із Теофіпольщини та Білогірщини. Відвезли їм повне обмундирування п’ятого класу захисту, харчі, воду, засоби гігієни, постільну білизну тощо. Допомогти армії охоче відгукуються керівники підприємств краю, а особливо його аграрного сектору. З початку бойових дій в цілому спрямували на її потреби майже 200 тисяч гривень. Так само підтримують будь-які починання, спрямовані на користь громади, чи то ремонти доріг, шкіл та дитячих садочків, чи забезпечення закладів соціальної сфери продуктами харчування та усім необхідним. 
Усі аспекти життєдіяльності Теофіпольщини повсякчас обговорюють на раді сільгоспвиробників району, яку очолює голова фермерського господарства “Кунчанське” Володимир Пицюк. Спільно, громадою розв’язують назрілі проблеми. І хоч на часі жнива, які, до речі, тут планують завершити з одним із найкращих результатів в області, про насущне не забувають. Торік, до прикладу, з ініціативи Юрія Кучерука спонсорським коштом відремонтували дорогу державного значення. 
Уже більше двох місяців у Теофіполі успішно працює центр надання адміністративних послуг, відвідавши який, голова державної реєстраційної служби України Ганна Онищенко визнала його одним із кращих у державі на районному рівні. Між іншим, на ремонт приміщення та устаткування центру усім необхідним з державної казни гроші виділили лише на папері. Отож Юрію Кучеруку знову довелося брати ініціативу в свої руки та вкласти власні кошти у цю справу, бо загальна сума оновлень сягнула майже трьохсот тисяч гривень. 
Голова райдержадміністрації хоче зробити дуже багато, однак не усе вдається. На його переконання, Верховна Рада лише декларує, що дбає про людей. До прикладу, у верхах постійно товкмачать: потрібно збалансувати місцеві бюджети, а врозріз цьому приймають такі закони, які лише унеможливлюють будь-який розвиток громад. 
З бідою навпіл на Теофіпольщині районний і селищний бюджети нині виконуються і навіть перевиконуються на 105 відсотків. Однак не все так просто. Як розповів очільник ради Віктор Вікторович Лебединський, для того, щоб до кінця року забезпечити виплати по захищених статтях, а саме — зарплатню медикам, учителям, — довелося спрямувати кошти, які передбачалися на капітальні видатки. Як і всюди, дуже непросто складаються стосунки і з казначейством. Наприклад, у селищному бюджеті розвитку накопичилося уже понад 2,5 мільйона гривень. Однак використати ці кошти на той-таки ремонт доріг, оновлення котелень, інші насущні потреби неможливо. 
Після спілкування з керівниками, переконалася: на Теофіпольщині не ті люди, щоб пасувати перед труднощами. Вони можуть і вміють працювати, а головне, є командою однодумців, котрі хочуть добра рідному району.

От би й області таке порозуміння
На жаль, Теофіпольщина — радше виняток на загальному фоні Хмельниччини. Такі порозуміння і командні дії нині побачити — велика рідкість. Адже трапляється навпаки. На жаль, кадрові призначення, які уже відбулися, не завжди викликають особливе захоплення. Окремі з них потерпіли повне фіаско, як, до прикладу, у Волочиську. Призначеного на посаду голови районної державної адміністрації Аліма Міщука місцевий люд більше місяця навіть на поріг установи не пускав. Зрештою, таки добилися свого. Багато хто нині, особливо сільські голови, понад усе шкодують, що не зуміли відстояти попереднього керівника — Ігоря Добжанського. Кажуть, це та людина, з якою під силу було гори звернути і не було такого питання, яке не вирішувалося б у найкоротші строки.
Категорично не сприйняли нав’язаного чужинця і у Ярмолинцях. Аби не допустити його до крісла голови адміністрації, там перекрили дорогу на в’їзді до районного центру, і теж своє відстояли. 
У багатьох випадках виникають сумніви з приводу фахового рівня та здатності приймати рішення, що підуть на користь тій чи іншій громаді, новоспечених посадовців. Зрештою, важко взагалі збагнути, з якою метою і навіщо кожна з владних команд формує кадровий резерв, якщо на нього ніхто не зважає? Складається враження, що це суто бюрократична формальність. У нашому суспільстві кадри не виховують. Їх визначає партквиток. Допоки ця нездорова тенденція не буде викорінена, суспільство не може розраховувати на професіоналізм у владі та цивілізовану правову державу.