В Донецьку люди вже звикли до постійних нічних канонад і безпомилково можуть визначити, який вид озброєння гуркоче над нічним містом. Зазвичай, неспокійно на окраїнах міста, вони частіше наражаються на небезпеку обстрілів і там більш відчутне відлуння боїв, які точаться в містах і містечках під Донецьком.
Після обстрілу залізничного вокзалу і автостанції, місцеві жителі вперше пережили шок, коли в центрі міста-мільйонника почали вибухати снаряди і стали гинути люди. 29 липня центр Донецька знову зазнав артобстрілів. Крупнокаліберні снаряди влучили у житлові будинки на вулицях Батищева, Рози Люксембург і в райони ринку «Маяк». Обстріл відбувся між дванадцятою і тринадцятою годинами.
Будинок на вулиці Рози Люксембург, 77 знаходиться неподалік від дому, де я винайняв квартиру. Я вже теж звик до нічної «музики смерті» на околицях міста. Але тихий полудень розірвав неймовірний гуркіт. Один вибух, а через хвилину ще декілька. Почекавши деякий час, вирішив піти на місце обстрілу. І так малий контингент людей на вулицях міста дуже швидко сховався у підвалах. Всі боялися наступних обстрілів.
На місці подій працювали рятувальники і «поліція ДНР». Поки я прийшов, біля дому зібралось багато людей і представників ЗМІ. Вибухи були настільки сильні, що уламки бетонних конструкцій усіяли весь периметр багатоповерхівки. Супутникова тарілка злетіла з даху і долетіла аж до протилежного через вулицю будинку. Усі вікна від першого до десятого поверху повилітали.
Найбільших руйнувань зазнав один із під’їздів, де стояло розбите авто і де знайшли понівечене тіло чоловіка середнього віку. Біля будинку кілька великих вирв. Поруч — дитячий майданчик і, на щастя, дітей поруч не було. Без великих жертв інцидент обійшовся тому, що більшість мешканців будинку встигли виїхати.
Ось, схоже додому, повертається чоловік з пакетами продуктів. Він розгублено дивиться на натовп, мовляв, «чого приперлись». Його дико перекошене обличчя вивчає будинок. Він не може повірити, що це його дім. Йому видається, що це якийсь злий жарт або — сон. Чоловік остовпів від жаху і розгубився, так і стояв, позираючи то на людей, то на свій дім.
Люди прибувають. Цікавлюсь у них, чи не вони тут живуть.
— Ой, та ні, — каже Тетяна, — я тільки прийшла подивитись на будинок, тут у сестри квартира. Сама вона, слава Богу, виїхала звідси.
З сусіднього під’їзду виходять перелякані люди з великими сумками. Їм дивом вдалось вціліти після обстрілу. Тепер вони остаточно прийняли рішення покинути свій рідний куточок.
Пошкоджено дахи двох сусідніх будинків. Люди починають тихо між собою обговорювати те, чиї снаряди «луплять» по центру.
— Вочевидь, все-таки українські, — висловлює припущення один, мотивуючи це тим, що поряд — в 200 метрах звідси — знаходиться будівля СБУ, де штаб Стрєлкова. Мовляв, напевно, цілили в СБУ, а влучили в будинок...
— А чого вони, «Стрєлок», «Бес» й іже з ними прикриваються житловими кварталами, як щитом, — вступає в розмову жінка років 50. — Коли Гіркін такий «генералісімус», як про нього каже російська пропаганда, то хай вийде з міста і повоює в чистому полі, а не із-за спин мирних донеччан обстрілює сили АТО, провокуючи тих на арт-відповідь.
Безумовно, важко сказати, хто і з чого саме вів обстріл. Сумно те, що кожного дня такі снаряди влучають не лише в центр Донецька, але й в окраїни міста, внаслідок чого щодня гинуть люди. І рахунок втрат вже йде на сотні, якщо не на тисячі мирних жителів...
Gismeteo 
