Минулого тижня виповнилося 100 років від початку Першої світової війни та 100 днів від початку антитерористичної операції на сході України. Здавалося б, ці дати не справляють жодного впливу одна на одну. Але аналітики налаштовані більш критично: взаємний зв’язок існує, оскільки історія, як відомо, має властивість повторятися. І хоч кажуть, що вдруге вона повторюється як фарс, проте багато хто і в нас, і на Заході остерігається, що нині на сході України розпочинається третя світова війна. І розв’язує її Росія, країна, прокляття якої полягає в її імперських претензіях.
У прагненні до сумнівної величі Росія не зупиниться ні перед чим, особливо якщо їй потурати, відбуватися напівзаходами, а не широкомасштабним впливом. Поки що рішучості зупинити агресора не вистачає керівникам країн, які прийнято вважати високоцивілізованими. Он і міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вважає, що дипломати і країни НАТО намагаються домовитися з Росією «мирно», оскільки остерігаються переростання конфлікту на сході України в третю світову війну. «Скільки ще потрібно фактів для підтвердження агресії РФ проти України? Відповідь проста — ніскільки. Всім все очевидно. І в нас, звичайно, і в світі. Питання, якщо вже говорити відверто, насправді стоїть дуже гостро — про ризик переростання конфлікту в третю світову війну. Саме тому так обережно поводяться дипломати і країни НАТО, виколупуючи останні шанси здорового глузду із підсохлого мозку російського диктатора», — написав Арсен Аваков на своїй сторінці у Фейсбуку. Міністр вважає, що у Європи насправді немає альтернативи — або присікти Путіна зараз, або спустити те, що коїться, на гальмах компромісу і точно знати, що з ними завтра буде те ж, що зараз коїться в Україні. Причому це завтра буде не фігуральним, а в найближчий час. І рецидив стане більш жорстким. На думку міністра, Європа і США будуть змушені і повинні перейти «від політики відстороненості у військових питаннях до повномасштабної військово-технічної допомоги Україні». Спочатку через поставку техніки, а потім і з залученням військових підрозділів НАТО. Чи розуміють це на Заході? Міністр вважає, що розуміють. І наводить недавню заяву прем’єр-міністра Великобританії Девіда Кемерона, в якій той закликав генерального секретаря Північноатлантичного альянсу Расмуссена і всіх лідерів країн-членів НАТО бути готовими до військового нашестя Росії у сусідні країни.
Поки що Україна з перемінним успіхом сама протистоїть не оголошеному офіційно російському військовому вторгненню. Нам вдалося у липні провести ряд успішних операцій і значно потіснити незаконні військові формування, очистити від них десятки міст і містечок. І це, незважаючи на те, що вони, ті формування, мають он яку підтримку від РФ: через кордон щодня переправляється військова техніка і жива сила, наша територія вже відкрито обстрілюється російськими вояками з допомогою систем залпового реактивного вогню, артилерії і мінометів.
Високі військові чини повідомляють, що антитерористична операція незабаром успішно завершиться. І в це хочеться вірити. Але ж чи запанує мир і спокій на сході України? В цьому впевненості немає. Росія навіть під впливом фінансово-економічних санкцій залишається досить потужною, тож справитися з нею самотужки нам не під силу. Викликають певний оптимізм повідомлення про те, що в самій Росії вже спрацював ефект бумеранга і спостерігається активізація відцентрових сил: у Сибіру, Калінінградській області, на Кубані. Буцімто вони, ті відцентрові сили, вже координують свої дії за допомогою соціальних мереж і виступлять єдиним фронтом за справжню федералізацію РФ. Мовляв, досить годувати Москву, потрібно і самим по-людськи жити — он на якому багатстві покоїмося, а толк від нього, того багатства, лише Путіну та кільком наближеним до нього олігархам.
Дуже хотілося б вірити, що в Росії нарешті намітилося прозріння, відроджуються прогресивні сили. Он на мітинг у Москві за підтримку так званих «ДНР» і «ЛНР» минулої суботи прийшли, за оцінкою аналітиків, лише кількасот чоловік. Немає масовості. А якщо масовість буде забезпечена під час так званого маршу незгодних у Новосибірську, Калінінграді та інших містах неосяжної імперії, який намічено на 17 серпня, то можна буде повірити, що Росія нарешті прокидається від летаргічного сну, спричиненого режимом Путіна. І тоді, може, російському диктатору стане не до Вкраїни.
А поки що ми спостерігаємо очевидні речі: бойовики сотнями валять у нашу державу, наші вояки їх знищують і самі гинуть. У нас погибають кращі представники народу. А Росія з нашою допомогою ліквідовує своїх, даруйте, покидьків, адже жодна людина, сповнена здорового глузду, не піде вбивати в сусідню країну людей лише за те, що вони насмілилися виступити проти власних злодіїв і свавілля.
Кожна війна закінчується миром. І нинішня колись закінчиться. Хотілося б, щоб швидше. І ще кажуть, що навіть малоуспішні переговори кращі за військові дії. Такі переговори минулого тижня відбулися у Мінську. Про їх результативність говорити рано, обнадіює лише те, що вони триватимуть. Втім, очевидно, що успіх переговорів між Росією та Україною залежатиме від того, яку участь в них візьмуть США і Європейський Союз: проти агресора треба виступати спільним фронтом…
Gismeteo 
