Головною подією минулого тижня, звісно ж, стали підсумки виборів США. У дуже непростій боротьбі, перемогу, в якій абсолютна більшість політологів прогнозувала Хілларі Клінтон, здобув все-таки непередбачуваний та епатажний Дональд Трамп. Схоже, ця новина була несподіванкою і для самих американців, котрі влаштували масові протести, що перейшли в окремих місцях у погроми.

Надто радів перемозі Трампа придворний блазень Путіна — Жириновський, який і сам у багатьох позиціях схожий на нового президента США. Він навіть поспішив на радощах накрити в Держдумі скромненький стіл.
Хтозна, чи готова була до перемоги чоловіка Мілані Трамп, перша леді, котра отримала титул «Міс бікіні», з яким тепер їй доведеться супроводжувати президента на багатьох офіційних форумах. А повідомлення про те, що залучатиме Трамп до великої політики своїх двох синів і зятя, відразу спроектувалося на український політикум. Бо й справді, чим ми гірші? Ще Віктор Федорович доводив усьому світу, що немає більш розумних порадників, більш надійних людей у кожній справі як рідні та близькі, які допоможуть зазирнути у кожну шпарину та в будь-який спосіб відстояти інтереси свого благодійника. Ой, перепрошую, інтереси держави. Так, сім’я — це святе. Тому й живуть — процвітають традиції кумівства і після Януковича.
Втім не лише родинні зв’язки впливають на високі призначення. І як не порадіти, що нарешті в міністра внутрішніх справ України з’явилася надійна опора: 24-річну Анастасію Дєєву призначили заступницею міністра з питань євроінтеграції. Без сумніву, досвід Анастасії в цих питаннях надзвичайно багатий. Адже її улюблені бренди одягу вона купує, як правило, у Швеції і Данії. Може, щось пригледіла заступниця міністра й у Японії, адже нещодавно супроводжувала його під час візиту до Токіо. На своїй сторінці у Facebook вона розповіла, як пишалася міністром під час поїздки.
Як же, цікаво, порівняти нове захоплення Дєєвої із колишніми? Адже перша її офіційна робота — помічник народного депутата від Партії регіонів Леоніда Кожари (шосте і сьоме скликання). Була ще й помічником Олени Нетецької, теж нардепа від Партії регіонів. Напевне, саме оці знання, набуті в процесі роботи з регіоналами і, безумовно, те, що жила Дєєва у Стокгольмі, де працювала директором з розвитку бізнесу шведської компанії (а ми любимо закордонних професіоналів), і простелили їй дорогу до міністерства МВС.
Натомість невгамовний грузин-реформатор Саакашвілі заявив про відставку з поста голови Одеської облдерж- адміністрації. Попутно звинуватив діючу владу (частиною якою він був ще вчора) у всіх смертних гріхах. За його словами, українські олігархи і влада не дають йому перетворити Одеську область у квітучий сад, а останньою краплею, яку не міг винести навіть стійкий грузинський характер, стали електронні декларації «этих обнаглевших рож». Саме тому оголосив про намір створити свою партію і добиватися дострокових парламентських виборів.
Популістичне красномовство вже стало обов’язковою рисою українського політикуму. А ось актуальний колись лозунг: «більше діла, менше слів», здається, і справді відійшов у минуле. Щоправда, вуха народу, який погруз у своїх буденних проблемах, таки вловили новину, що в бюджеті 2017 року передбачається підвищення мінімальної зарплати вдвічі — до 3,2 тисячі гривень. Міністерство фінансів прогнозує, що зарплати зростуть у 3,5 мільйона українців, а показник тіньової зайнятості, який на сьогодні складає майже 50 відсотків, знизиться. Але ця приємна звістка супроводжується великими сумнівами, чи й справді все вийде на краще? Адже не один раз ми пересвідчувалися, що мінімальне зростання пенсії чи зарплати провокує підвищення цін на товари і послуги. Обговорюючи зарплатні новації, люди побоюються, що роботодавці скорочуватимуть колективи, і армія безробітних знову стрімко зросте. Можливо, є і така думка, працювати запропонують на півставки, найматимуть на роботу неофіційно, або ж позбавлять премій, надбавок і т. ін. Розраховувати на те, що бізнес чесно сплачуватиме податки після зростання мінімальної зарплати, навряд чи доводиться. Адже й тепер, знаємо, він вдається до усіляких хитрощів, бо працювати легально, стверджують підприємці, невигідно. Отже, проблема податкового навантаження і податкових пільг залишається нерозв’язаною попри те, що б’ємося над нею досить довго.
Певно, одним із шляхів наповнення бюджету має стати чергове підвищення цін на горілку — до 70 гривень за пляшку. Офіційне пояснення — народ споживатиме менше, зате — якісний продукт. Та, зважаючи на те, що українці знаходять вихід навіть з тупикових ситуацій, навряд чи це справдиться. Швидше — самогоноваріння вступить у черговому фазу розвитку і «сурогат» житиме й далі.
На що і справді варто було б звернути увагу державних мужів — Китай запропонував Україні створити зону вільної торгівлі. За словами китайців, створення спільної зони вільної торгівлі сприятиме залученню багатомільярдних китайських інвестицій в Україну. Окрему увагу Китай акцентував на створенні в Україні промислових підприємств, продукція яких потім експортуватиметься в ЄС.
Але, на превеликий жаль, наші чиновники не надто прониклися цією пропозицією. До прикладу, торговий представник України Н. Микольська заявила, що китайським партнерам доведеться почекати, бо рішення про початок переговорів із створення ЗВТ ми приймемо тільки після того, як подумаємо над якоюсь стратегією. Бачте, ходять тут всякі, зони пропонують. А хіба нам і без них погано?