Доки це триватиме? Доки цвіт української нації передчасно лягатиме в землю? Ці слова, як зойк, як гострий біль всякий раз обпікають душу, коли бачиш як дикий напівскажений російський державний ведмідь в особі вояків сусідньої, колись здавалося, дружньої нам Росії, нищать нашу рідну українську ниву.
Толочать «Смерчами», випалюють «Градами», засипають «Тюльпанами» і «Гіацинтами». А все тому, що ми, українці, захотіли жити своїм розумом, а не за кремлівськими вказівками, запрагли бути господарями на своїй землі, у своїй хаті згідно з заповідями нашого пророка Тараса Шевченка: «У своїй хаті — своя правда і сила, і воля!». Та не всім до смаку оці наші правда і сила, і воля. От і налітає на нашу державну і суспільну ниву російський смерч, як налетів він на минулому тижні, забравши у вирій, з якого не повертаються, шістьох українських «журавлів». І серед них — трьох подолян. Нагадаю, 24-річного Дана Колісника із Кам’янця-Подільського поховали 30 жовтня у Червонограді Львівської області, А перед цим земляки із села Томашівка, що в Ярмолинецькому районі прощалися зі своїм героєм — 33-річним майором Ярославом Костишиним, котрий загинув під Авдієвкою на Донеччині. Молодий майор, батько двох дівчаток-близнюків, які відтепер бачитимуть батька лише у снах, проходив службу у військовій частині А 3013, що поблизу села Грузевиці Хмельницького району.
Так трапилося, що я добре знаю командира цієї частини — підполковника Миколу Сандула, який теж нині служить у зоні АТО. Кілька разів зустрічався і з Ярославом. Це була весела і надзвичайно приязна людина, що називається — душа колективу. Йому пророкували блискучу військову кар’єру, бо був він надзвичайно сумлінним і чесним офіцером. Тож, коли тіло молодого майора підполковник Сандул доправив спочатку у Грузевицю, віддати останню шану герою зібралося все село.
Велелюдною та печальною була процесія і в Томашівці, рідному селі Ярослава. Ніхто не приховував і не соромився сліз і щирих ридань.
— Із сумом у серці та сльозами на очах ми вшановуємо сьогодні героя, який віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, — зауважив присутній на церемонії прощання перший заступник голови обласної ради Віктор Адамський. — Сьогодні за Ярославом тужать не лише його рідні, а й уся Хмельниччина, вся Україна.
Пухом тобі земля, герою, і — вічна пам’ять!
Gismeteo 
