Кілька тижнів президентства Володимира Зеленського засвідчують, що здебільшого, як кажуть у народі, права рука не відає, що робить ліва.

Ось раптом глава Адміністрації Президента Андрій Богдан «вражає» пропозицією провести мирний референдум із ЛНДР. Народ, звісно, обурений, і Президент дає «задній хід», мовляв, референдум просто інформаційний, а не той, що давно нав’язують промосковські сили. Далі – ще більше. Борис Шефір, бізнес-партнер Зеленського по «95 Кварталу», дає інтерв’ю і називає Путіна розумним чоловіком, з яким можна завжди домовитися, а війна може легко зупинитися, якщо зникне бажання воювати в однієї зі сторін. І знову мусили виправдовуватися, що ця думка не збігається з позицією президента. Загалом близьке оточення Зеленського намагається переконувати нас, що війна на Донбасі – внутрішній конфлікт, а Путін там взагалі ні до чого. І те, що російським воєначальникам давали ордени за Крим і Донбас, що російська зброя вбиває наших хлопців, до уваги чомусь не береться.
Відсутність позиції, коли хочеться, як за єврейською мудрістю – і вашим, і нашим, відразу вловлюють ті, хто зачаївся, вичікуючи сприятливого моменту. І він, очевидно, настав. Підігруючи (у стилі КВН) настроям “слуг народу”, піднімає голови «Опозиційна платформа – За життя» – Бойко – Медведчук – Рабінович – Льовочкін, яких ще вчора визнавали мало не такими ворогами, як Янукович. Регулярно ці товариші літають у Росію і, не ховаючись, не соромлячись, відкрито заявляють про свою проросійську позицію. Кажуть, осівши в Раді, переглянуть закон про мову, декомунізацію, томос та інше. Отже, все, що далося такими титанічними зусиллями, майданами, кров’ю, – легко зруйнується. І якщо, зважаючи на нинішні рейтинги, прохідний до парламенту опоблок об’єднається зі «Слугами», тренером яких, поза всяким сумнівом, залишається близький їм за духом батько Коломойський, то цьому спільному коаліційному тандему вдасться закрити рот патріотичній меншості. Хіба не нагадує вам ця ситуація відомий фільм «Весілля в Малинівці», коли «власть меняется», а за нею і шапки? Саме зараз активно тасують політичні карти – і якщо крісло прем’єр-міністра зможе посісти Юрій Бойко, тузи – в руках колишніх регіоналів.
У складних ситуаціях завжди варто покладатися на здоровий глузд. Та, схоже, він стає у нас все більшим дефіцитом. Бо як, до прикладу, розцінити вибір «Аграрної партії», коли лідером у списку своїх кандидатів у нардепи визначають ректора-співака Поплавського. Пісні «Сало», «Кропива» та подібні, звичайно, дуже близькі до села, аграрних проблем, але ж не настільки… Здавалося б, не помічений у брудних справах Смешко бере в команду близького соратника Януковича – і чхати на якісь там люстрації, народне невдоволення на майданах, бо все забувається, все минає. Хіба ні?
До речі, Юзік (Юрій Корявчиков) смішний улюбленець прихильників розважальних жанрів, теж ступає на передвиборну нардепівську стезю. Хто ж то прорікав, що епоха кумівства, друзяк і «рукомийників» минула? «Квартал» вже в Адміністрації Президента, то чому б і в парламенті народ не повеселити.
А вам після цього все ще хочеться сміятися?