Ніч із понеділка на вівторок, напевно, стала однією з найтемніших для України, хоч більшість наших громадян цього й не помітила. Її можна порівняти хіба що з ночами загибелі наших захисників в Іловайському котлі, Дебальцівському оточенні та з останньою добою оборони Донецького аеропорту. І всі ці події — і давні, і теперішні, хоч і відбувалися далеко одна від одної, та міцно пов’язані між собою... кров’ю українців.

Ухвалення вівторкової ночі Парламентською асамблеєю Ради Європи резолюції про зміну санкційного механізму дало можливість Росії повернутися до роботи у ПАРЄ без обмежень права голосу. За резолюцію проголосувало 118 депутатів, 62 проти, 10 утрималися. Українська делегація, яка в повному складі голосувала проти резолюції, вже заявила, що буде оскаржувати повноваження представників РФ, щойно з’явиться список її депутатів, 6 з 11 яких перебувають під світовими санкціями, оскільки голосували за введення військ в Україну. Як відомо, останні три роки Росія відмовлялася брати участь у роботі ПАРЄ, вимагаючи гарантувати відсутність будь-яких санкцій за будь-які свої вчинки чи то вже здійснені, чи тільки заплановані у глибинах кремлівських владних кабінетів.
Це страшна резолюція, бо вона надає легітимності будь-яким діям і законності невиконанню Росією рішень міжнародних судів. І в першу чергу постанови Трибуналу ООН, у якій вимагалося до вчорашнього дня обов’язково звільнити наших полонених військових моряків. Кремлівське керівництво цього рішення не виконало і вже й виконувати не буде. А навіщо? Тепер же Західна Європа визнала її дії такими, які не підлягають навіть моральному осуду, не кажучи вже про юридичну чи будь-яку іншу відповідальність.
А про те, як Західна Європа прагнула поліпшити свої стосунки з Росією, заплющивши очі на окупацію Криму та війну на Донбасі, на загибель більше 12 тисяч українців, свідчить заява держсекретаря МЗС Франції, яка у виступі в Страсбурзі навіть не згадала про агресію РФ проти України, назвавши її «політичними розбіжностями». А ті «розбіжності» лише за час обговорення проекту резолюції 44 рази гриміли на сході України вибухами 120-міліметрових мін і 152-міліметрових снарядів, поранивши двох і травмувавши кількох українських вояків.
Та що там загиблі й поранені українці, якщо навіть депутати з Голландії голосували за повернення Росії всього через тиждень після оприлюднення міжнародною слідчою групою результатів розслідування трагедії рейсу МН 17, яка встановила причетність росіян до вбивства 280 людей, що були на борту авіалайнера, збитого російською ракетою над Донбасом.
А що ж новообраний президент, до компетенції якого якраз і входить згідно з Конституцією зовнішня політика держави? За словами в. о. голови комітету Верховної Ради з питань євроінтеграції Марії Іонової, в адміністрації Зеленського двічі проігнорували офіційні звернення представників української делегації в ПАРЄ, які пропонували зустрітися з Президентом перед його візитом до Франції, щоб розповісти “про всі загрози, оскільки розуміли позицію французів». Вона додала, що німці і французи “сьогодні і останнім часом не приховували свою проросійську політику».
Але їм, мабуть, ніколи займатися такими «дрібницями», бо ж вони активно обговорюють плани переселення президентського офісу в Український дім (колишній музей Леніна) на Європейській площі, мотивуючи це тим, що не можуть продуктивно працювати у стінах будинку на Банковій. От тільки ці переселенські потуги чомусь нагадують вовтузіння героїв байки Крилова «Квартет». Ті, як відомо, також не могли собі місця знайти, аби дружно заграти щось путнє...