Такої резонансної події, якою стало повернення наших військовополонених моряків і політв’язнів Кремля, давно не було в Україні. Однак радість від усвідомлення, що наші багатостраждальні співвітчизники нарешті на волі, затьмарилася справжнісіньким вибухом звинувачень на адресу Президента Володимира Зеленського і нинішньої влади заледве не в усіх смертних гріхах, серед яких зрада інтересів держави займає чільне місце.
Прикро, що знайшлися діячі, які роками на різноманітних шоу і телеефірах навіть не заїкалися про долю наших бранців, а тут раптом одягли на себе «суддівські мантії» і взялися виносити вироки і ректи, хто, що і як мав би робити. І при цьому навіть не згадуючи, з яким спритним і підступним політиком доводиться мати справу. А для Путіна наші люди в його в’язницях – то лише «ресурс» для торгів. І ні їхні долі, ні їхня вина його зовсім не цікавлять. Для нього головне амбіції й таємні плани ведення гібридної війни не лише проти України, але й цілого світу загалом.
І вже не раз і не два він доводив, що свої «багатоходівочки» планує і готує дуже ретельно. Й Україна в тих його оборудках також є, на жаль, предметом торгу і розмінною монетою московської політики. Недарма ж до тієї миті, коли наші бранці таки опинилися на борту президентського літака в російському аеропорту Внуково, ніхто не мав повної певності, що їхнє звільнення все ж відбудеться.
Чому господар Кремля пішов на такий крок саме зараз, ми, найімовірніше, так ніколи й не дізнаємося, бо ні він, ні його підручні про це в мемуарах не напишуть. Тому можна лише робити припущення, що військових моряків він відпустив саме на вимогу міжнародного трибуналу ООН з морського права. Невиконання цього вироку могло створити політичні та економічні ризики для Росії.
І як би Путін не надував щоки, а його наближені публічно не галасували, що цей суд взагалі не мав права розглядати їхні дії, випадок з нашими моряками не перше порушення морського права Росією, яке стало предметом розгляду в трибуналі. Перед цим був процес Arctic Sunrise і захоплення в полон екіпажу екологів. Цих бранців Росія відпустила на волю також після рішення трибуналу ООН. Так що прецедент, як кажуть, створений раніше. А ось виконання вимог трибуналу цілком у путінському стилі: бранців звільнив, але, ніби не вирок суду виконуючи, а з барського плеча відпустив на поруки омбудсмена Денисової. Тільки їхні кримінальні справи не закриті, і як далі розв’язуватиметься ця проблема, ніхто не знає. Залишається тільки гадати, коли і яким способом будуть чи не будуть повернуті українські кораблі, захоплені в Керченській протоці. Бо цього також вимагає рішення трибуналу.
Що ж стосується політичних в’язнів, то й тут є пояснення. Адже їхні прізвища були постійно на слуху. Їхніми іменами кололи очі російським політикам заледве не на кожному зібранні більш-менш значних міжнародних організацій. Та й лідери світових держав використовували їх у власних торгах з господарем Кремля. А так одним махом, як кажуть росіяни, «семерих побивахом»: і роти своїм міжнародним політичним недругам та опонентам заткнув, і ореолом милосердя себе прикрасив, і ще й щось значуще, про що мовчить і наша, і російська влада, в України видер.
Однією з таких «зачущостей» політичні експерти вважають видачу Росії «зенітника» ДНР Володимира Цемаха, якого на Заході називають, як мінімум, «ключовим свідком» у справі про збиття «Боїнга» рейсу MH17. Однак, за словами Віктора Ягуна, котрий був заступником голови Служби безпеки України в 2014 році і безпосередньо займався цією справою, як кажуть, по гарячих слідах, ні Цемах, ні будь-хто з очільників сепаратистів тоді не знав і не міг знати про диявольську спецоперацію зі збиття голландського літака, бо насправді мав бути знищений російський цивільний літак, що стало б приводом для повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. А справжні «ключові свідки» цього злочину – російський екіпаж зенітного комплексу «Бук» – просто зникли на просторах від Москви до самих до окраїн.
Висловлюються й такі думки, що Путіну Цемах потрібен для того, аби після відповідної «обробки» у ФСБ, давати в Голландії свідчення про те, як Україна збила той «Боїнг». Так воно чи ні, покаже час. Але заява Зеленського про те, що Цемаха перед видачею Росії допитали слідчі з Голландії, дає слабеньку надію, що майбутній суд візьме до уваги саме ці свідчення, а не те, що «сочинят» специ із ФСБ. А як і що вони уміють «сочиняти» тепер розповідають колишні в’язні Кремля, яким минулого тижня таки усміхнулася доля…
Gismeteo 
