Знаковою подією став візит делегації Хмельницької міської ради до міста Старобільська, що на Луганщині.  23 січня на спільній сесії міської та районної рад було підписано угоду про партнерство. Очолював хмельницьку делегацію, у складі якої були  депутати міської ради Валерій Лесков, Михайло Кривак та Віктор Савчук, виконуючий обов’язки міського голови, секретар міської ради, «батьківщинівець» Костянтин Чернилевський, який в урочистій атмосфері сесії скріпив угоду про поріднення двох міст своїм підписом та печаткою міської ради.

По приїзду в місто хмельничан  зустріла чи не найхаризматичніший політик Луганщини Ірина Веригіна, яка, нагадаю, виконувала обов’язки голови Луганської облдержадміністрації торік у найкритичніші часи, та заступник голови райдержадміністрації Олександр Калінін. Ірина Костянтинівна нині вже зі своїм наступником, головою ОДА Геннадієм Москалем ділить два перші місця у розстрільних списках «еленерівців». Нині Ірина Веригіна є одним із засновників благодійного фонду «Майбутнє Луганщини», через який наша делегація і передала допомогу від хмельничан старобільській громаді, переселенцям та нашим військовим. Власне, віднині з появою порідненого міста на Луганщині у нас з’явилася нова мотивація у тій допомозі зони АТО, яку здійснює наше місто, адже віднині прифронтовий Старобільськ стане одним із її пріоритетів. Власне, саме їй та голові фракції ВО «Батьківщина» в нашій міськраді Валерію Лескову належала ідея поріднення наших міст, а вже Костянтин Чернилевський прийняв рішення вивести її за рамки, нехай і благородних, але суто партійних проектів та надати цим зв’язкам, так би мовити, більш офіційного значення. Спільна сесія 23 січня  відбувалася у знаковий для Старобільська день — 72-і роковини його визволення від нацистських окупантів, який тоді, у січні 1943 року, став першим звільненим від ворога містом України і навіть на три дні виконував усі функції її столиці. До речі, дуже приємно були вражені учасники сесії, що якраз у той день Костянтин Чернилевський відзначав своє сорокап’ятиріччя.   
Одразу ж після сесії хмельницька делегація відвідала  Хрест скорботи  за жертвами Голодомору 1932-1933 років на місцевому цвинтарі та вшанувала пам’ять 28 неідентифікованих могил бійців-героїв 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар», які торік 5 вересня потрапили у ворожу засідку між селищем Металіст та містом Щастя, поклавши до їх спільного меморіального хреста вінок від хмельницької громади.
Та головним підсумком усіх зустрічей, які відбулися у хмельничан на сході, мабуть, є те, що в усіх нас і нових друзів зі Старобільська з’явилося відчуття того, що ми стали зрозумілішими одне одному і головне — потрібнішими, бо віднині точно дорога життя Старобільська проляже і через наш Хмельницький.