Чорною хустиною жалю і скорботи огорнула Україну минула п’ятниця. Авіакатастрофа забрала 26 молодих, ні — юних — життів. Під час навчального польоту загинули курсанти Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба та екіпаж Ан-26. Вижити вдалося лише одному курсанту, В’ячеславу Золочевському. Він справді народився в сорочці, кажуть лікарі. А ще одного курсанта просто не допустили до польоту — як тут, скажіть, не повірити в долю?
Наші хлопчики вчилися літати, бо понад усе любили небо. А тепер назавжди відлетіли у небо, з янгольськими крильми... Тугу батьків неможливо передати словами. Вона глибока, мов вирва. Вона нескінченна. Щирі співчуття рідним загиблих.
Поховання тіл можливе лише після проведення експертизи ДНК, найімовірніше, через два-три тижні. Родинам загиблих буде виділено допомогу у розмірі 1,5 мільйона гривень. Нині розглядається чотири версії причин авіакатастрофи: внаслідок технічної несправності агрегатів літального апарату; внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків екіпажем; неналежне виконання службових обов’язків особами, які були відповідальними за керування польотами; неналежне технічне обслуговування літака та підготовки його до польоту. Результати розслідування обіцяють оприлюднити приблизно через місяць.
Буквально позавчора, 29 вересня, довелося спостерігати, як у Верховній Раді розглядали петицію щодо створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради у “справі вагнерівців”. Нагадаю, що ще 7 вересня родичі українських військових, які загинули на Донбасі, зареєстрували цю петицію. Станом на
13 вересня вона набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів. Під час її розгляду більшості представників фракції від «Слуги народу” в залі не було. Саме на цьому наголосила у своєму виступі Олександра Устінова (фракція «Голос”): «Мені прикро зараз бачити пусту залу – всі пішли пити каву..., коли ми розглядаємо питання національної безпеки, державної зради»...
Нардеп від “Європейської солідарності» Олексій Гончаренко зазначив, «що мова йде про державну зраду на найвищому рівні». Парламент взяв до відома обговорення петиції. Ось така проста реакція на можливу зраду національних інтересів. Тож досить примарним видається створення ТСК Верховної Ради у справі вагнерівців. Я навіть не знаю, що можна було відчувати, спостерігаючи за ходом засідання. Може, ганьбу? Чи, швидше, розгубленість від того, що ти очам своїм віри не ймеш?
Сум’яття почуттів. Авжеж. Ще у більшому сум’ятті перебував багато хто з нас, почувши те, що заступник глави делегації України для участі у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі Вітольд Фокін проголосив на засіданні Комітету парламенту з питань організаціі державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Його запросили на засідання, щоб він прояснив свою позицію щодо Донбасу, яка в суспільстві викликала багато дискусій.
«Я не політик. Зробити якесь визначення цього не можу. Бо жодного підтвердження того, що там йде війна між Україною та Росією, поки що не бачив”, – ось що сказав пан Фокін.
У підсумку Комітет вирішив ініціювати прийняття постанови про відкликання Вітольда Фокіна зі складу делегації. Про це відразу після засідання повідомив перший заступник голови Комітету, народний депутат від «Голосу» Роман Лозинський. Він, зокрема, сказав: «Ми тепер будемо вимагати, аби Верховна Рада ще цього тижня розглянула цю постанову на своєму засіданні. Й аби президент Зеленський невідкладно забезпечив усі кроки з недопущення державної зради в нашій країні».
Отже, невеселі підсумки тижня: петицію просто взяли до відома, а доказів війни на Донбасі просто не видно...
Скільки терпітиме ще зраджена Україна?
Gismeteo 
