Навіть малюків у дитячому садку вчать правилам безпеки. Наприклад, не чиркати сірниками у приміщенні, де зберігаються легкозаймисті речовини, не запливати далеко, не ходити по тонкій кризі.
ВКОТРЕ НА ТІ Ж ГРАБЛІ
Для дорослих і самовпевнених деякі застороги, оформлені у вигляді попереджувальних табличок, повідомляють, що на порушників накладуть штраф. Пропоную увести ще одну таку і почепити її при вході у Верховну Раду. А на ній великими червоними літерами написати: «Руки геть від базарників». Кожна нова влада, яка береться за них, погано закінчує.
Ось і нинішня, що прикрилася брендом народних слуг, знову наступає на ті ж граблі. Це де таке видано, щоб депутати добиралися з парламенту до своїх іномарок через розлючений натовп під охороною поліції? Якщо ви переконані у своїй правоті, то вийдіть до людей і доведіть їм це! Або хоча б вислухайте!
ГІРКА СПАДЩИНА
Промтоварні базари виникли у ганебні 90-і роки. Шахраї під маскою «рехформаторів» використали їх, як інструмент для руйнування державної торгівельної мережі, а також виробництва.
До того існували комісійні магазини і товчки на окраїнах міст. Престижним вважалося виробляти цінності, а не перепродавати їх з маржею. Перекупники належали до упослідженого прошарку, їх називали «спекулянтами».
Саме до останньої категорії і змусили податися колишніх слюсарів-інструментальників, токарів-фрезерувальників, конструкторів і технологів.
ПОПЛУТАЛИ ГРІШНЕ З ПРАВЕДНИМ
Коли їх стало багато, по їхні душі прийшов стихійний і організований рекет. З одного боку продавців змушували платити данину бандити, а з другого – новоявлені власники базарів. Чиновники дбали про них, як могли. Першим дозволили нічну торгівлю. На людей під покровом темряви нападали як на самих територіях ринків, так і на підходах до них. Нерідко грабіж закінчувався трагедіями.
Для здирників посадовці увели преференції. Їм почали надавати в оренду ділянки землі. Іноді це були відрізки звичайних вулиць. На них вони запровадили плату за місця. Саме на гривні продавців здебільшого і розвинулися базари. Тобто люди самі собі облаштовували робочі місця.
Оскільки торгуючих на територіях важко було порахувати, то з’являлася необлікована готівка. Вона йшла не в комунальний чи державний бюджети, а в кишені власників базарів і посадовців. Усі гадали, що це тимчасове явище. Адже торговища – це шлях в Азію, а не в Європу. Але сталося не так, як гадалося.
З ХВОРОЇ ГОЛОВИ – НА ЗДОРОВУ
Побачивши порожні скарбниці, чиновники взялися разом з власниками та бізнес-акулами обдирати базарників. Їх змусили зареєструватися і годувати різні структури: пожежну, санітарно-епідеміологічну, міліцію, ну і податкову.
Спочатку продавці возили товар з-за кордону, за що їх прозвали «човнярами». З клітчатими загальновідомими торбами вони моталися туди-сюди. Потім почали брати крам на гуртовнях контрабандистів у прикордонних містах: Одесі, Харкові, Львові, Мукачевому, Чернівцях.
Роздрібних продавців всіляко ущемлювали фіскальними заходами, а гуртових не чіпали. У них були гроші, аби відкупитися. За ними стояли покровителі із силових структур, державних органів і депутати.
Бізнес-акули використовували базарників, як ударну силу. І хоч були у різних вагових категоріях, економічно обоє виступали в одній іпостасі – фізичної особи підприємця (ФОП). Депутати і посадовці прикинулися дальтоніками і вдали, що не відрізняють доходів у кілька тисяч гривень від оборотів у сотні мільйонів доларів.
Власники базарів теж не дрімали. За рахунок простих людей забудували території металевими коробками різного калібру. Іноді паралелепіпед із п’яти листків звареної як-небудь бляхи коштував дорожче, ніж трикімнатна квартира у обласному центрі! Угода оформлялася усно. А за документами покупець ставав не власником кіоска, а тільки наймачем клаптика землі під нею. Хазяїн базару міг у будь-який момент заявити йому: «Забирай своє залізяччя куди хочеш з моєї території!».
ЗОЛОТЕ ЛИСТЯ
То були золоті часи порівняно з нинішніми. У людей водилися гроші і торгівля йшла жваво. Особливо коли в Хмельницький занадилися білоруси.
Потім їх залякали озброєні зграї на дорогах. Величезна маса базарників подалися наймитувати за кордон. Перший набір йшов на каменоломні в Португалію і важкі сільгоспроботи в Іспанію. На алеї, де я торгував, із двох сотень продавців залишилася чверть.
Базар – це суворий екзамен. Стояти доводиться і у 20-градусний мороз, і у 40 градусну спеку. Більше десятка знайомих померло. Майже усі колишні колеги заробили хронічні недуги: радикуліт, бронхіт, артрит. Ніде не записано, що їх слід занести до професійних хвороб. Рідко хто дочекався мінімальної пенсії. Та й за це довелося сплатити чималі гроші. Для тих, хто не відраховував у Пенсійний фонд, місяць перебування в екстремальних умовах на базарі порахували за один день.
НЕ З ПАНА – ЖУПАН, А З БІДНЯКА – СВИТКУ
Кожні посадовці приходили до влади на хвилі невдоволення базарників, обіцяючи підтримку малому бізнесу. А вмощуючись у кріслах, уводили нові побори.
Головний жупел, яким лякають базарників останнім часом, – уведення касових апаратів. Враховуючи мізерну виручку багатьох продавців, ця ідея виглядає як знущання над здоровим глуздом. Бувають дні, коли виручка взагалі нульова. Особливо зараз.
– Думаю, що за спиною лобістів касових апаратів якийсь конкретний «пацан», який закупив, або збирається закупити їх і хоче нав’язати базарникам. Кажуть, що ця оборудка складе мільярди гривень. А ще ж буде платне обслуговування і періодична перевірка. Виручка від сервісу за приблизними підрахунками складе 5-6 мільярда гривень на рік. Непоганий куш! – скаржиться продавець Леонід.
ЖЕРТВИ КАРАНТИНУ
– В якій країні під час карантину базарники змушені платити податки і оренду? Де у цей період їх кошмарять фіскальні органи? Ну і само собою, кому приспічило терміново запроваджувати касові апарати? – обурюється ще один продавець з ринку, Василь. – З двох одне – або це крайній прояв недолугості, або провокація з метою збурити найбільш активну суспільну групу.
Може бути ще й третя версія. Бізнес-акули набудували магазинів і їм тепер треба зробити базарам капут. А потоки покупців переправити. Тільки куди подітися потім продавцям? Раніше вони могли поїхати на заробітки за кордон, а тепер хіба що у жебраки і злодії.
Торгові центри теж у нас працюють дивним чином. Власники не завозять товари самі, на свій страх і ризик, а за апробованою схемою здають в оренду площі.
Тому-то люди і виходять на протестні акції, що посадовці самоусунулися від організації виробництва і тішать себе ілюзіями. Вони уявляють громадян у вигляді отари овець, яка сама шукатиме пасовища, сама будуватиме кошари, сама доглядатиме і охоронятиме себе і тільки періодично приходитиме до них на стрижку. Тільки не вовни, – а грошей.
Фінал неважко передбачити. Базари занепадуть, кіоски поіржавіють, а території перетворяться на зону санітарно-екологічних проблем.
ПОТРІБНІ ДІАЛОГ І СПІВРОБІТНИЦТВО
Поки з високих трибун галасують про створення тепличних умов для іноземних інвесторів, рабського трудового кодексу і кабальні кредити, мабуть час повернутися обличчям до своїх громадян. Чи навіть створити акціонерні товариства спільно з ними. Таким чином перейти від купи-продай до виготовлення товарів і відкриття робочих місць на підприємствах.
Повернути процес, який розпочався у 90-і роки, у зворотному напрямку.
Тоді базарники перетворяться на продуктивну силу, а не на гримучу суміш з відчаю, роздратування і злиднів.
Замість післямови. Віталій Журавський депутат Верховної Ради 6-7 скликань: «Ми маємо правлячу олігархію, у якої є лобісти в органах влади. Коли посадовці бідкаються де взяти гроші в бюджет, я ставлю зустрічне запитання: «А чому депутати не ініціюють закон про податок на розкіш та дивіденди? Де закон про повернення грошей з офшорів? Адже там понад 100 мільярдів.
Почніть з контрабандистів. Їх прізвища відомі. Але бізнес-акул ніхто не чіпає, бо вони беруть участь в усіх виборчих процесах і фінансують їх. Хоча правоохоронні органи знають хто це, але ними не займаються. З контрабандистів слід починати, а не з фіскалізації в умовах карантину.
Чому люди вийшли на вулицю? У них іншого виходу немає.
Представники малого бізнесу хочуть створити консультативний орган. Аби з ними радилися у процесі підготовки тих законопроектів, які їх стосуються. Це ж нормально. Їх не бачать і не чують. Так було раніше з іншою владою. Чим це все закінчилося всі ми добре пам’ятаємо. Жартувати з таким не варто».
Gismeteo 
