Книга Альбера Камю «Чума» навесні 2020 року стала лідером продажів у багатьох країнах. «У лоні великих катастроф зріє палке бажання жити» – цю думку в романі, мабуть, поділяє кожен.
Вона дуже співзвучна сьогоденню. Трішки більше року минуло відтоді, як у наше життя увірвалися нові поняття – локдаун, самоізоляція, червона зона…
А тепер шокують повідомлення від смертей через COVID-19. Два дні тому коронавірус забрав життя 342 українців. Якщо раніше стверджували, що небезпечний він для людей старшого віку, то згодом переконалися, що не жаліє й молодших. Нині в у Україні збільшується захворюваність щ на COVID-19 серед дітей. Спочатку вважалося, що коронавірус вони переносять легко, але тепер є всі підстави говорити, що для дітей він особливо небезпечний. Через тижні, навіть місяці після хвороби з’являються важкі ускладнення. Остання хвиля, запевняють фахівці, ще більш у агресивна до дітей. Лікарі закликають не нехтувати карантинними правилами і не водити малюків у садочок, якщо там є хворі. А батькам, щоб перервати ланцюг передачі вірусу, треба вакцинуватися.
Та вакцинація – теж стала проблемою. Ще минулого року, як тільки у світі заговорили про випробування вакцини, усі розвинуті країни одразу домовилися про перші поставки препарату. А українська влада цей момент проспала. Замість переговорів про поставки ми бачили «відосики» про те, як у нас «добре жити». То хіба треба дивуватися, що в Україну привезли препарати, якими народ не хоче вакцинуватися. Завезеної вакцини, яку змогли «роздобути», вистачить лише на 250 тисяч осіб. Тож темпи вакцинації не дозволять сформувати колективного імунітету від коронавірусної хвороби, бажаного ефекту не буде. Втім, навіть цей мізер може бути згаяний. Термін придатності півмільйона доз індійської у вакцини закінчується 23 червня цього року. З середнім темпом вакцинації 2400 щеплень за день, Україна встигне використати лише половину завезених вакцин. Більшість громадян, які у відмовляються зараз вакцинуватися, не є противниками вакцинації в цілому. Просто вони хочуть дочекатися більш перевіреного і менш ризикованого препарату.
Чи справді така погана вакцина, у яка зараз є в Україні? Можливо, й ні, але чи хтось намагався нам це довести? Складається враження, що владі вигідно, щоб ситуація з коронавірусом тривала якомога довше, у щоб «під шумок» страшного вірусу у народу було менше питань про ефективність самої влади.
Тим часом без обговорень з народом депутати вирішили залишити нас на «зимовому часові». Це означає, у що півроку в Україні на годину швидше наставатиме ніч. На думку народної депутатки Тетяни Чорновол, вигідно це лише одному українцю у – Ахметову, власнику ТЕС, які виробляють енергію для вечірнього освітлення країни. «Зверніть увагу, – каже народна обраниця, – що 30 серпня 2020 року приріст ахметівських ТЕС для покриття вечірніх піків починався о 19.30. Тепер буде починатися з 16-ої. Бо за «зимовим часом» захід сонця в кінці серпня над Києвом о 18.40, а над Маріуполем – трохи по шостій. Таким чином, буде нестача «зеленої генерації» ввечері, коли вона найпотрібніша, а також буде раніше вмикатися комунальне та побутове освітлення. А зелена генерація, зокрема сонячні електростанції, працюватимуть цілу годину «вхолосту» впродовж півроку». Вона наголосила, що за умовами «зеленого тарифу» держава зобов’язана платити зеленим за генерацію, навіть, якщо вона не потрібна, в середньому - 5 гривень за кіловат. Це означає, що щоденний додатковий час «холостої» генерації буде оплачувати простий споживач. Недаремно європейці, які адекватно оцінюють інтереси енергетики, власні витрати, віддали перевагу літньому часові. Наші ж депутати мали проголосувати за «зимовий час», та зміни до закону про обчислення часу відклали.
Якраз цього дня гостем парламенту став президент Литви і… заговорив українською. «Звертаюся до вас давньою і достойною мовою, яка здавна була переслідувана», – сказав Гітанас Науседа. Цікаво, чи «тьохнуло» щось у тих українських нардепів, які й досі не можуть вивчити державної мови, або й дотепер вважають «какая разніца»? Президент Литви говорив про українську незалежність і війну на сході. Про енергетичну незалежність. Згадав про білоруську атомну електростанцію і попросив Україну не купувати в неї електроенергію, бо це вигідно Росії. Іноді з’являється відчуття, що за нашу державу інші вболівають більше, ніж ми самі.
Якось поетесу Ліну Костенко, якій 19 березня виповнився 91 рік, запитали: «У нас були такі керівники, й інші керівники, і всі нібито обіцяли і хотіли будувати Україну. А чого не виходить, не будується?» Вона дала просту, але дуже глибоку і вичерпну відповідь: «Тому що не можна будувати Україну, не люблячи її».
Світлана ШАНДЕБУРА, черговий оглядач «ПВ»
Gismeteo 
