На двадцять четверте пленарне засідання обласної ради, яке відбулося минулої середи, покладалося чимало надій та сподівань. Зокрема, і з боку трудового колективу «Подільських вістей», адже сесія мала призначити редактора газети. Вірили, що дослухаються все-таки до нас. До нас, як до одного з трьох співзасновників, як до підприємства, яке успішно виживає у непростих економічних умовах, не вимагаючи жодної копійки бюджетних коштів. Програму подальшого розвитку газети чітко окреслив у своєму виступі виконуючий обов’язки редактора Петро Лічман. Про недоцільність та надмірний  поспіх у даному кадровому призначенні, допоки остаточно недоукомплектований статутний пакет документів, який чітко регламентуватиме стосунки між трьома сторонами-співзасновниками, багато говорили і депутати, і секретар Національної спілки журналістів України, Президент Асоціації медіа-юристів України Тетяна Котюжинська, і голова профспілки колективу видання, заступник редактора Світлана Шандебура.  
Ми були впевнені, що залишаться поза увагою настирливі наполягання окремих депутатів, які на постійних комісіях нібито фігурально, але за негативними настроями простежувалося, що цілком реально, виступали за те, аби «пустити в редакцію «свіжу кров».  Зрештою, хоч до питання призначення редактора на сесії поверталися декілька разів, все ж голосів обранців не вистачило для прийняття остаточного рішення. Яким буде наступний крок обласної ради — побачимо уже сьогодні, на другому пленарному засіданні, яке розпочнеться о 14-й годині. По суті,  проводиться воно винятково заради просування кандидатки в керівниці добре знаного усьому Подільському краю видання, яке зовсім не потребує такого надмірного опікунства з боку інших співзасновників.

 Варто зауважити той факт, що жодне з інших кадрових питань, які розглядалися на сесії, не викликало таких протистоянь та суперечностей. У переважній більшості випадків дослухалися до думки і пропозицій трудових колективів. До прикладу, Інна Шоробура продовжуватиме далі працювати на посаді ректора Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії імені Миколи Дарманського. Не викликало сумнівів призначення головним лікарем обласної стоматологічної поліклініки Миколи Романіва і так далі. Єдине непорозуміння виникло лише з приводу кандидатури Анатолія Шуклінова. Для того, щоб він був затвердженим директором Лонковецького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, що у Волочиському районі, колектив закладу змушений був цілісінький день стояти під стінами обласної ради, а зрештою — після 18-ї години вечора — дружно ввійти до сесійної зали, закликати депутатів до совісті, аби вони проголосували належним чином. Зрештою, це таки сталося. За Шуклінова віддали свої голоси понад шість десятків обранців.
Ще на початку сесії депутатський корпус відкрито демонстрував свою небайдужість та активну громадську позицію з приводу того, що відбувається нині у державі. Вшанували хвилиною мовчання загиблих, прийняли звернення щодо врегулювання ситуації до Президента України та Кабінету Міністрів. Але коли до зали ввійшли військовослужбовці, які тепер перебувають у гарячих точках у Слов’янську, Донецьку, та щиросердно попросили про матеріальну допомогу, оскільки не забезпечені не те що бронежилетами та касками, але й елементарним харчуванням, настрої дещо змінилися. Представниця Майдану,  що була з ними, попри погрози з приводу того, що буде викликаний наряд міліції, почала одразу збирати кошти. Депутати наші — люди таки не бідні: вдалося зібрати понад десять тисяч гривень. Звісно, це ніби крапля у морі, оскільки один бронежилет вартує у середньому п’ять тисяч.
Згадували армію й пізніше, коли розглядали зміни до обласного бюджету. У резервному фонді вишукали 250 тисяч на підтримку прикордонників Національної академії державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького. Для того, щоб укомплектувати бронежилетами бійців батальйону територіальної оборони області, які от-от мають вирушити на схід держави у зону бойових дій, дійшли згоди щодо виділення ще двох мільйонів гривень. Довго лише мудрували, до якої цільової програми їх віднести. Зрештою, як зазначив голова обласної ради Іван Гончар, прийняте на сесії рішення про виділення коштів — лише півсправи. Останнє слово — за казначейством, яке дуже з великими потугами проводить необхідні платежі. Тому особливо розраховувати на оперативні фінансові вливання, хай навіть і на першочергові армійські потреби, не варто.
Ніхто уже не зуміє повернути родині загиблого в антитерористичній операції сина, батька та чоловіка Володимира Овчарука із села Лисець, що на Дунаєвеччині. Щоб хоч якось компенсувати смерть бійця, депутатський корпус спробував через рішення виділити кошти на погашення заборгованості по іпотечному кредиту на придбання квартири в обласному центрі у сумі 259 тисяч гривень.
Загалом на сесії розглянуто понад три десятки питань.
Наостанок його засідання, крім того, що вчетверте чи вп’яте робилися спроби для просування у редактриси нашої прямої опонентки, які увінчалися поразкою через недостатню кількість голосів, заслухали ще прокурора Хмельницької області Руслана Мартиненка та першого заступника начальника УМВСУ в області Сергія Ковальова. У них цікавилися криміногенною ситуацією на Хмельниччині, розкриттям злочинних розбоїв, а також убивства депутата від Кам’янеччини Адама Яхієва. Схоже, у цій справі крапка буде поставлена ще не скоро. Наразі слідство нібито розглядає дві версії. А ось щодо паліїв приміщення Служби безпеки в області, то їх, згідно з чинним законодавством, уже амністували. На ремонт з казни цього разу виділили 250 тисяч гривень. Решту, кажуть, треба чекати від державного бюджету.
Як уже зазначалося вище, друге пленарне засідання двадцять четвертої сесії обласної ради має відбутися сьогодні, о 14 годині. Сподіваємося на розуміння, поміркованість та здоровий глузд наших обранців, на виваженість у їхніх рішеннях, а не на перемогу зловісного бажання «пустити кров». Бо її, крівці, за останніх три місяці з нашого потужного та злагодженого колективу і так випито чимало. Тож просимо єдиного — дати «Подільським вістям» нарешті спокій, а найголовніше — змогу продуктивно та плідно працювати й надалі заради наших відданих читачів.